![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() | ||
![]() | ||
![]() |
|
Літературно-художній альманах "Свічадо" № 1 (15) 2006 Спадщина - Валер’ян Підмогильний Перед наступом
Одна з найпомітніших постатей в українській літературі ХХ ст. Безпідставно репресований у розквіті творчих сил. Залишив по собі багату творчу спадщину, чільне місце серед якої посідає проза малих форм.
Ніч була близька, як мрія. Далекий
обрій, до якого ввесь день тяглося
було сонце, щоб там спинитись
і спочити, зрадливо проковтнув його й поглинув
його світло.
* * * * * * У старому, прогнилому вагоні сиділи, лежали і стояли козаки Дніпрової сотні.– Як я хотів пити! – казав один. – Я ладен був кинутись на землю і стиснути її, щоб видушити з неї краплину води. Велика пожежа була в моїх грудях, і я мусив її залити. Ніч кидала на постать повстанця нерухому пляму через вхідні двері. – Я біг, я забув, що назустріч кулями летить смерть. Я не чув гуркоту гармат. Спрага несамовито штовхала мене вперед. Так я хотів пити! Хтось виходив з вагона і затулив постаттю двері. На хвилинку зробилося темно й тоскно, як в обіймах набридлої жінки. Потім іще світліша прилинула ніч, ніби сказала: “Не жахайтесь! Усі думки й сподівання, які віддали мені ви, виснажені працею і знеможені глумом сонця і дня, я схоронила, як сни. Вони ось...” Ніч тихо показувала кожному все, що мала: мрії про волю, жадобу влади, тишу забуття – як безкрайні барвисті килими розгортала вона перед тими, що сиділи в прогнилому вагоні. – Хлопці! – сказав він. – Час рушати. Ходім! І враз ніби став день. * * * У штабному вагоні будили сотника Книша.Полковник Бігун із рушницею за плечима схилився над ним і смикав за руку. Молоде обличчя сотникове кривилось і щільніше притискалося до дерев’яної лави. – Вставай, хлопче, вставай! – гукав йому на вухо полковник. – Іти треба. Книш раптом схопився і сказав: – Навіщо ви будите мене й рушаєте омани, що навіяв мені сон? Я бачу, як цвітуть запашні сади... Я чую, як луною гуляє пісня по степах, і мила горнеться до мене своїм м’яким тілом... Я щасливий... я спати хочу... Я хочу спати... Сотник струснув головою й захоплено казав далі, як дитина, що наважилась викрити свої дитячі таємниці: – Сон купає мене у прозорих хвилях журливої річки, і тіло моє, пружне і бадьоре, лине над водою, як промінь... Сон закосичив мені чоло вінком із розпушених квітів... Куди я іти маю? Я спати хочу, я хочу спати... Сотника Книша зволокли з лави й силоміць виштовхнули з вагона на повітря. Поволі проповз бронепотяг, засапуючись від диму. Він кидав іскринки до неба, а ті безсило падали на землю чорною сажею. Дрібненькою ходою проїхав сотник Книш із півсотнею кінноти кудись до Калюжного Яру.
Ukraine (Ukrainian: Україна, Ukrayina, /ukra’jina/) is a country in Eastern Europe. It borders Russia to the northeast, Belarus to the north, Poland, Slovakia and Hungary to the west, Romania and Moldova to the southwest and the Black Sea to the south. The territory of present-day Ukraine was a key centre of East Slavic culture in the Middle Ages, before being divided between a variety of powers, notably Russia, Poland, Lithuania, Austria, Romania and the Ottoman Empire. A brief period of independence following the Russian Revolution of 1917 was ended by Ukraine's absorption into the Soviet Union and the republic's present borders were only established in 1954. It became independent once more following the fall of the Soviet Union in 1991. |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |