Літературно-художній альманах “Свічадо” може стати вірним другом для тих, хто цікавиться літературою. Засновники й видавці доклали чимало зусиль, щоб журнал був змістовним та цікавим.
Часопис знайомить з талановитими людьми, нашими співвітчизниками. Біографічні відомості про письменників, довідки про їх творчість, прозу, поезію, критичний матеріал – усе це можна знайти на сторінках “Свічада”.
Особливо приємно, що в альманасі велика увага приділена творчості письменників Придніпров’я. Читач має змогу познайомитися з “новинками” в їхньому поетичному чи прозовому доробку.

Яковенко Юлія,
студентка Дніпропетровського національного університету

Літературно-художній альманах “Свічадо” є наочним прикладом активної художньої та публіцистичної діяльності в Україні. Він порушує питання історії літератури. Альманах не обходить увагою й новин сучасного літературного життя, тобто не є застиглою енциклопедією класичної літератури. Навпаки, відбиває процес розвитку літературно-критичної думки в Україні. Матеріал у “Свічаді” подається в гармонійній єдності літературних набутків відомих письменників і перших “проб пера” початківців. Це сприяє компетентній оцінці нових творів як критиками, так і пересічним громадянами.
“Свічадо” справляє враження мистецького й естетичного клондайку.
Іванова Алла, студентка ДНУ

У рубриці “Стежками сучасної прози” вміщено цікаві оповідання, зокрема “Династія” Дмитра Бондаренка, “Хижі вогники” Олександри Скорої, які можна використати при вивченні літератури рідного краю. Зацікавила мене й публіцистична стаття “Сучасний педагог сучасної школи”. Це бесіда-інтерв’ю Ірини Голуб з Тетяною Недосєкіною.
Веселою ноткою в журналі звучить рубрика “З усмішкою”.
З посмішкою ми читаємо “Смішинки-школяринки” Григорія Гарченка та “Від сесії до сесії” відомого нам доцента кафедри української літератури Костянтина Дуба. Його гуморески взяті з нашого, студентського життя, тому такі дотепні та цікаві для нас.
Отже, у “Свічаді” можна знайти багато доцільної, корисної інформації для людей, яким небайдужа література, мистецтво.
Бичок Ольга, студентка ДНУ

Альманах – це корисна справа для людей. Він друкує повчальні, цікаві літературні твори. “Свічадо” – виховує в людей повагу, любов до праці, до творчості, навчає розуміти літературу, культуру, прихильно ставитися до історії рідного краю.
Оверчук Ірина, студентка ДНУ Важко оцінити чиюсь працю об’єктивно, виходячи лише з одного випуску журналу, з яким я мала щастя познайомитися.
Мабуть, найкраще залишити журнал таким, як він є. У ньому все гарне. Оформлення цікаве і разом з тим стримане, яким і повинно бути в художньому виданні. Головне – це зміст, а він чудовий, просто прекрасний, бо ми зустрічаємося зі “своїми” письменниками.
Самойленко Алла, студентка ДНУ

“Свічадо” – журнал, який видається для тих, хто любить слово, літературу, хто цікавиться українською культурою та історією.
Тут кожний знайде для себе цікаву публікацію – поезія, проза, публіцистика, мистецькі матеріали. Кожна сторінка – нове ім’я, своєрідний погляд на життя, оригінальний рядок з твору, дослідження.
Журнал “Свічадо” – це джерело справжнього українського слова, справжніх особистостей нашого краю, яким небайдужа доля України, української культури.
Плекаймо ж рідне слово, щоб не соромно було називатися українцями.
Трушина Юлія, студентка ДНУ

Від редакції. У «Свічаді» 1/2’05 на стор. 262, 263 неправильно надруковані прізвища наших авторів. Замість Г. Граніної та Григорія Марченка слід читати «казочка Г. Грущиної»
та «твори Г. Гарченка». Приносимо авторам свої вибачення.