Олександр Басанець
Відмінник освіти України, учитель вищої категорії, переможець обласного й учасник Усеукраїнського оглядів-конкурсів "Учитель року-97". Видав дві збірки новел "Степовий холод" і "Слід минулого літа".
З висоти глибинки
Педагогічні нотатки
Василя Сухомлинського цитують, але не читають.
Двадцять років тому вчителі говорили про педагогіку.
Зараз в учительській усе більше точаться розмови на побутові теми.
Чим краще працює школа, тим більше претензій з боку
батьків і начальства.
Непорозуміння між учителями починаються там, де
нормальне русло шкільного життя порушують недолугі інструкції.
Почув таку фразу: "Педагоги повчають кожну людину,
вважаючи себе монополістами в цьому питанні".
Найважче навчати дітей учителів, депутатів і начальників.
"Не можу наслухатися тиші", - констатувала вчителька.
Багато вчителів досягають результативності в знаннях
учнів, застосовуючи одну методику, а на відкритих уроках демонструють
зовсім іншу.
Інколи перевірка зошитів дає мені більше задоволення,
ніж читання сучасної прози.
Люблю дивитися фільм, вимкнувши звук: одразу видно
фальшиву гру акторів. Інколи таку методику запроваджую під час
відвідування уроку - й одразу все стає зрозумілим.
Будь-який промах учителя висить над ним усе життя.
Люди часто грають роль, протилежну своїй суті: розумний
– дурня, а дурень – розумного.
Одна вчителька, сидячи в нас дома, довгенько ламала
голову: “Не збагну, чому у Вас так затишно?” і нарешті вигукнула:
“Телевізор вимкнений”.
У науково-методичних журналах повно матеріалів ні
про що. Авторові потрібен друк!
Насиченість робочого дня вчителя чи не найвища серед
професій гуманітарного циклу.
Педагоги після сорока років почуваються вельми втомленими.
Невміння правильно організувати роботу замінюється
штурмівщиною, яку називають подвигом.
Перенасичення навчальних програм інформацією створює
умови для того, щоб учні не запам’ятали нічого.
Двадцять сім років провчителював, а до уроків готуюсь
усе довше.
Свіжі думки з педагогіки найчастіше зустрічаю в
релігійній літературі.
|