Світлана Кедріна

Я все життя боролася із спокусою писати вірші, усвідомлюючи, що є дочкою великого поета. Коли зрозуміла, що це не перебороти, почала шукати форму, за допомогою якої мені було б легше висловити свої думки. Такою формою виявився верлібр.

Повне сенсу життя

Переклад з російської Миколи Миколаєнка

Сон

По сходинках з безодні неба
спускається на Землю сам Христос:
великий, у святім одінні,
а ми, людиська, – в нього біля ніг,
мчимо за ним, – та не поспіти.
Поглянуть хочу у Його лице...
Таки вдалось: лице Його сіяє,
над головою світиться вінець.

Дзвони

Дзвонили в дзвони: зазивали...
І я ввійшла несміло в храм.
Святі з ікон мене вітали,
цідилось світло з довгих рам.
Плив спів, потріскували свічі,
молитву правили попи
про хворих, вбогих та калічних,
а хтось і плакав із юрби.
“Здоровими хай рідні будуть!” –
я між людей молилась тих,
забувши біль, що тиснув груди,
з надією на всіх святих.

Корінь зла

Підрубали під корінь...
Ліс, казали, рубають, –
тріски летять.
Ні коріння не стало,
Ні трісок, ні лісу.
Ми ж не дамо ради:
у чім корінь зла,
де наш ліс,
Де поділось
наше коріння?

Сінокіс

Повне сенсу життя:
засвіт устати,
напоїти корову,
курям дати пшона
і, взявши граблі,
поквапитись на поле –
Сінокіс!
А ми – в метушні
борсаємось марно:
ні молока,
ні сіна, ні яєць,
ані душевного спокою...
А чи граблі не взяти?
Сінокіс!

. . . . . . .

Перекладено за виданням: Кедрина С. Черные собаки. –
М.: Рекламная библиотечка поэзии, 1993.