«Сонце грає»
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.
З давніх-давен існує в нас на Україні повір’я, що на Великдень, під час сходу, сонце «грає» 1.
«Великдень — такий великий празник, що й сонце гуляє, сказано бо: все радується і на небі, і на землі. Як ідеш з обідні й дивишся, воно гуляє: парости по ньому, наче хто мотає туди й сюди» 2.
На Гуцульщині кожен, побачивши сходяче сонце, побожно здіймає накриття голови і, звернувшись обличчям до сходу, віддає йому глибокий поклін, хреститься і шепче слова молитви:
Слава тобі, Господи, за личенько твоє Господнє, що ся показало, праведне; слава тобі, просвященне! 3
На Волині вірять, що сонце — «цар неба», що світить і гріє вдень, а вночі ховається за землю, обходить її і на ранок знову з’являється на сході.
На Поділлі кажуть, що сонце — це відблиск лиця Божого, і тому воно так яскраво світить.4
А в селі Забужжя є така казка: «Сонечко в полудень не йде по небі, а трохи спочиває; під вечір іде на спочинок, вночі спить, а раненько встає. На сході жила колись дуже гарна дівчина і, як тільки сходило сонечко, вона його вимивала, витирала гарненько; від того сонечко перше світило ліпше, ніж тепер» 5.
Колись в Україні дівчата молилися до сонця.
«У нас колись дівчата вставали раненько на Великдень, йшли в садок, ставали під яблунею, лицем до сходу, і чекали сонця. Як тільки сонце появилося, дівчата складали руки, як перед образом, і молилися. Після молитви позначали дерево, під яким стояли, хрестиком на корі. Коли дерево зацвіте, рвали цвіт, плели з нього вінок і надівали на голову, а потім той вінок берегли і ним чарували на любов» 6.
Молитва до сонця, щоб причарувати любов
Добрий день тобі, сонечко яснеє!
Ти святе, ти ясне, прекраснее,
ти чисте, величне й поважне;
ти освіщаеш гори й долини, і високії могили,
освіти мене, рабу Божу, перед усім миром:
перед панами, перед царями,
перед усім миром християнським
добротою, красотою,
любощами й милощами;
щоб не було ні любішої, ні милішої
од раби Божої народженої, хрищеної, молитвеної … (ім’я)
Яке ти ясне, величне, прекрасне,
щоб і я така була ясна, велична, прекрасна
перед усім миром християнським на віки віків.
Амінь.7
Ранком на Великдень, перед тим, як має сходити сонце, люди відчиняють усі віконниці і відслоняють фіранки на вікнах, а, краще сказавши, усувають все, що могло б не пропустити до хати чародійного проміння великоднього сонця, що за народнім віруванням приносить у дім щастя і здоров’я.
- - - - - - -
1 Подібне вірування існує і в німецьких та скандинавських народів.
2 Зап. Дикарьова з Вороніжчини. Див. мат. етн., VI, стор. 176.
3 Мат. етн., XI, стор. 7.
4 За Чуб., І, 3.
5 Старокостянтинівський повіт.
6 Від Марії Г-ко з с. Громи на Уманщині.
7 Білецький — Дорошкевич, Хрестоматія, II, в. І, 96. Цит. за Ф. Колессою, «Укр. усна слов.», Львів, 1938, стор. 565. Цікаво, що в Чехії дівчата виходять перед сходом сонця у поле на Великодню п’ятницю, стають на коліна і говорять:
Ráno, ráno, гапіčко,
Dřiv než višlo slunečko,
Žide pana Ježiše jali.
On se třas, oni se ho ptali:
Pane máš — li zimici?
Nemám, onez miti bude,
Kdo nа mou smrt pamatovat bude".
(Erben, Pr. c. p. a r. I, str. 60). Аничковъ, 100. Християнський характер цієї молитви виник, без сумніву, пізніше. Текст молитви до сонця наших дівчат старішого походження.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Весна.
[ нагору ]