Історичні мотиви (Веснянки)
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.
У весняних обрядових піснях збереглися згадки про історичні події та персонажі і навіть згадки про княжу добу на Україні. Прикладом такої веснянки може служити «Воротар».
Дівчата діляться на два «ключі» — малий і великий. «Малий ключ» — це дві учасниці гри, що з своїх рук творять «ворота», а «великий ключ» — це всі інші дівчата, великий хор. Обидва «ключі» перегукуються піснею. Великий хор починає:
Воротарю, воротарчику,
Відчини воротонька!
Малий хор запитує:
А хто воріт кличе?
Князеві та служеньки!
А що то за дар везуть?
Яриї та пчілоньки.
А це ж бо ним мало!
А ми вам додамо:
Молодую дівоньку
У рутянім віноньку! 1
При цьому «малий ключ» підіймає руки — відчиняє ворота», а «великий ключ» біжить попід руки «у ворота». Останню дівчину з «великого ключа» воротарі затримують і прилучують до себе. Гра починається наново.
В інших варіантах «воротар» змінюється на «володаря»; текст пісні теж трохи змінюється, як ось:
Володарю, володарчику,
Одчини та воріточки!А хто воріт потребує?
Гетьманськеє дитя!
А в чім теє дитя?
В сріблі, злоті,
Червонім чоботі.А цього нам мало!
А що ж ми додамо?
Яренької пчілки!
Після цих слів «великий ключ» пробігає через «ворота», і весь хор разом співає:
Плету, плету кошелі,
На парубоцькі лишаї
Та на дівоцькі
Срібні віночки! 11
Ще в інших варіянтах згадується ім’я Михайло (чи не гетьман Михайло Дорошенко?), князь Роман, князеві діти. В усіх варіянтах згадуються «яренькі пчілки» — це спогади про дань медом князеві Романові від литовських племен у XIII столітті.
На Лівобережжі був колись весняний хоровід про шведку, що потрапляє до московського полону. Це — спогад про шведсько-московську війну на початку XVIII століття. 12
До історичних весняних хороводів слід віднести і хоровід «Зельман» або «Жельман». Гра відбувається так: дівчата діляться на два «ключі» — великий і малий. «Малий ключ» сидить на землі — це «родина Зельмана», серед них і «панна Зельмана» з зав’язаними хусткою очима. Гру ведуть тільки дівчата, хлопці участи не беруть.
Взявшися за руки, «великий ключ» творить лаву, що ритмічним кроком підходить до «малого ключа» і співає:
Помагай Біг, Зельман,
Помагай Біг, його брат,
Помагай Біг, Зельманова,
І братова, і вся його родина.
«Малий ключ», сидячи, відповідає теж піснею:
Бодай здоров, Зельман,
Бодай здоров, його брат,
Бодай здоров, Зельманова,
І братова з усією родиною!
За чим, за чим, Зельман?
За чим, за чим, його брат?
За чим, за чим, Зельманова
І братова з усією родиною?
«Великий ключ» відповідає:
За панною, Зельман,
За панною, його брат,
За панною. Зельманова,
І братова з усією родиною.
«Малий ключ» знову питає:
На який ґрунт, Зельман?
На який ґрунт, його брат?
На який ґрунт, Зельманова
І братова з усією родиною?
«Великий ключ»:
На жидівський, Зельман,
На жидівський, його брат,
На жидівський, Зельманова,
І братова з усією родиною!
«Малий ключ»:
А ми панни не маємо,
На такий ґрунт не даємо,
Ідіть собі геть! 21
Коли співається остання строфа, «великий ключ» вклоняється і відходить. Потім знову наближається до тих, що сидять, вклоняється і знову співає спочатку, але замість «на жидівський» співає «на королівський», «на попівський» і т. д. На який «ґрунт» або «хліб» 22 бажає «малий ключ» віддати панну, на той і віддає, співаючи:
А ми панну маємо,
На королівський ґрунт даємо!
Після цього «великий ключ» бере дівчину, розв’язує їй очі, кладе на голову вінок і забирає її з собою. Гра починається наново.
В галицькому варіанті «Зельман» — це мішаний хоровід, беруть у нім участь і дівчата, і хлопці. Дівчата, взявшися за руки, ритмічним кроком підходять до хлопців, співаючи:
Їде, їде Зельман,
Їде, їде його брат,
Їде, їде Зельманова
І вся його родина.
В цей час з-за якоїсь будівлі чи дерева виходять два хлопці і на своїх плечах («раменах») несуть третього — «Зельмана». Дівчата, наблизившись до хлопців, так само ритмічним кроком відходять назад на своє місце. Лава хлопців підходить до дівчат і співає:
Чого хоче Зельман,
Чого хоче його брат,
Чого хоче Зельманова
І вся його родина?
Знову дівчата наближаються до хлопців і співають:
Панни хоче Зельман,
Панни хоче його брат,
Панни хоче Зельманова
І вся його родина!
«Зельман» наближається. Коли він уже «приїхав», його беруть поміж лави і утворюють коло. Взявшися за руки, хор рухається навколо «Зельмана» і співає:
Єще панна не вросла,
Вже спідничку понесла...
(Черевички, панчішки, хусточку, літничок, хвартушок тощо понесла).
А спідничка у кравця,
Черевички у шевця...
Переспівавши про весь одяг, хлопці вриваються в коло і виштовхують з нього «Зельмана» геть. Хор дівчат при цьому співає:
Іди проч, Зельман,
Іди проч, його брат,
Іди проч, Зельманова
І вся його родина. 31
Як бачимо з усіх цих пісень, Зельман або Жельман — це не якийсь символ, а конкретна особа, та ще й «з усією родиною». І дійсно, як довідуємось з авторитетних джерел, це був син дрогобицького кушніра Вольфа. В роках 1740-1753 Зельман був фактором старостині Тарновської і головою жидівського кагалу в Дрогобичі. Зельман (від Zollmann — митник) орендував старостинські доходи: пропінації, млини, солярні, фільварки та села Дрогобицького староства. Уславився своїми надужиттями та злочинствами, за які його і стято року 1775-го. 32
Гра і пісня «Зельман» відомі лише в Західній Україні 33 та на Волині. Наддніпрянська Україна «Зельмана» не знає. «Зельман» відомий також полякам і чехам. Для порівняння наведемо текст чеського «Зельмана»:
Chlapci:
Jede, jеdе, pán Ján,
Jede, Jede Žalmán,
Jede, jede celě naše
Rytířstvo.Devčetá:
Ceho žáda pán Ján,
Ceho žáda Žalmán,
Ceho žáda celě vaše
Rytířstvo.Chlapci:
Jednu pani krásnou,
Jako hvězdu jasnou,
Jede pro ni celě naše
Rytířstvo.Devčetá:
My vam ji ne dáme,
My si ji necháme,
At’ odjede celě vaše
Rytířstvo.Toto opakuje se do třetice: po druhe beze vši změny, ale potřeti slohu posledni takto zmĕnuji:
Devčetá:
Ted’ už vam ji dáme,
Zlaté věnce máme,
Vemte si ji celě vaše
Rytířstvo.(Pisně a Řikadlá. Erben, st. 68-69)
- - - - - - -
1 Городниця, пов. Копиченці. Гнатюк, ХІІ, 37.
11 П. Чуб, ІІІ, 40.
12 Ол. Терещенко, ІV, 165.
21 За Шейковським: «Бытъ Подоланъ.», стор. 38, а також Чуб. III, 54.
22 У варіанті з с. Чернелівки, Старокостянтинівського повіту на Волині «малий ключ» запитує: «На який хліб, Жельман?» «Великий ключ» відповідає: «На вівсяний, Жельман!» Остання строфа:
А ще панна не готовая,
А ще сукня не справленая,
Ідіть собі геть!
(Чуб., III, 55).
31 Головацький, III, стор. 183-184.
32 Українська Загальна Енциклопедія, том II. стор. 15. Д-р М. Гоцій пробує довести, що «Зельман» походить від Зальмакса — божества племени готів (див «ШП» за Великдень 1958 р.). Таке твердження ми вважаємо за безпідставне.
33 В 1946 році я записав «Зельмана» від пані А-ч в Авґсбурзі, в «Сомме-Казерне», Німеччина (див. О. Степовий «Українські народні танці», стор. 8; там же і фото-ілюстрація), але текст пісні був не повний, бо пані А-ч, як вона сама сказала, забула пісню, а тому переказала мені тільки зміст. За ЇЇ оповіданням виходило, що Зельман приїжджає в село, і народ, побачивши його, радіє, що він нарешті відчинить церкву. Від того часу я шукаю варіянту пісні з таким змістом, але покищо в етнографічних збірниках я його не знайшов.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Весна.
[ нагору ]