Благовісника
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.
Благовісником 1 наші селяни називають архангела Гавриїла. Народ вірив, що архангел Гавриїл — володар блискавки.
«Ілля — володар грому, а Гаврило — блискавки. Обох, було, святкуємо, бо грім і блискавка страшні для нас, хліборобів». Святкували Благовісника — «щоб Гаврило хати не спалив».2
За стародавнім віруванням у день Благовісника грім і блискавка прокидаються від зимового сну, а тому «після Благовісника кожен день можна сподіватися грому».
В різних місцевостях України є багато казок і легенд про грім і блискавку. В усіх цих оповіданнях народ намагається дати своє пояснення цього грізного явища природи.
В селі Старосілля на Чернігівщині дітям кажуть: «Грім і блискавка — це тому, що Бог Гаврилові золоті ключі передає небо відмикати, щоб дощ землю змочив». В тому самому селі є й таке пояснення: «Це Бог Саваоф каменем як кине то камінь по небі котиться і гуркотить, аж іскри летять — від того грім і блискавка».
На Київщині (с. Громи) пояснюють так: «Як збереться велика хмара, то архангел Гавриїл сідає на неї, як на коня верхи, і б’є золотою різкою — від того грім і блискавка». Далі: «Грім і блискавка землю будить, щоб прокидалася, бо вже весна».
У Літинському повіті на Поділлі є така легенда: «Блискавка — це хмари розриваються, щоб архангел Гавриїл бачив, де чорти ховаються, та щоб міг слідкувати за стрілою, яку пускає в нечисту силу. Чорт верткий; як біжить, то крутиться — ото і стріла за ним викрутаси робить».
На Херсонщині, землях колишнього Запоріжжя, існує своє «козацьке» пояснення грому і блискавки: «Коли чуємо, що грім гримить, то це з небесної гармати святий Юрій і архангел Гавриїл стріляють у нечисту силу. Святий Юрій кулі закладає, а архангел Гавриїл гніт запалює — від того грім і блискавка».
На Вінничині кажуть: «Як перед ударом грому з блискавки робиться хрест, то це архистратиг Михаїл хрестом благословляє, а архангел Гавриїл стріляє в чорта».
У Канівському повіті: «Як гримить, то це Ілля по небі їздить, а блискає, то це Гаврило квіткою махає».
На весні, коли вперше загримить грім, діти підпирають плота — «щоб спина не боліла».
Господарі в день Благовісника носили в церкву хлібні зерна для посвячення на посів. Прийшовши додому, вони змішували зерна з насінням.
Від Благовісника починають сіяти ранні ярі зернові — овес, ячмінь та ярову пшеницю. Отже Благовісника святкували перед першими яровими посівами.
В західньоукраїнських легендах Благовісник наділений ще більшою силою — там він володар сонця. А що сонце найголовніше з усіх небесних світил, то й «Благовісник старший від Великодня».
До цієї приповідки — «Благовісник старший від Великодня» Іван Франко дає таке пояснення:
«Благовісник — свято Благовіщене, але якось персоніфіковане. Оповідають, що коли Благовіщене трапиться в той сам день, що Великдень, то насамперед треба відправити службу «святому Благовісникові», а тільки тоді можна починати Воскресеню. Раз трапилося десь так, що забули се зробити: відправили «резурекцию», відчиняють хрестом церковні двері, чекають на схід сонця, щоб зачинати воскресну утреню, а тут сонце не сходить. Чекають, чекають, уже й перелякалися, а сонце таки не сходить. Тільки тоді пригадали собі, що забули відправити що слід святому Благовісникові; відправили — і зараз розвиднилося (чув у Нагуєвичах)» 3.
В усіх цих народніх легендах, як бачимо, Благовісник або архангел Гавриїл наділений значно більшою силою, ніж йому в християнській релігії належиться. Отже, за образом Благовісника, імовірно, криється якесь стародавнє божество В дальшому ми зробимо спробу розв’язати цю загадку.
- - - - - - -
1 Собор архангела Гавриїла — 8-го квітня за новим стилем або 26-го березня за старим.
2 Від Г-ко, понад 60 р., с. Кожухів на Поділлі.
3 Д-р Ів. Франко. «Галицько-руські народні приповідки». Львів, 1901 р., стор. 59. Пояснення: «Благовісник» — свято Благовіщенє помилкове.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Весна.
[ нагору ]