Жіноче взуття
З книги: Олекса Воропай. Український народній одяг.
Основним взуттям жінок були колись чоботи з сап’яну — «сап’янці» Найулюбленішими були червоні сап’янці, які звичайно одягалися в неділю чи в свято, як частина святкового одягу. «На нозі сап’ян рипить, а в борщі півник кипить» — каже народня приповідка про добру господиню.
Крім чобіт, завжди були в ужитку і черевики або черевички 1, які шилися не тільки з кольорової шкіри, а також і з міцної дорогоцінної парчі та обшивалися «золотим узороччям». Черевички більше вважалися дівочим взуттям, а сап’янці — взуттям заміжніх жінок. В народній приповідці говориться: «Кому хустка на голову, тому й сап’ян на ногу, а в кого стрічка в косі, в того й парча на нозі». Але це не було твердим правилом, бо дівчата взувалися і в сап’янці, а молодиці в черевички. Чоботи та черевички — це є основне взуття жінок і дівчат і в сучасній Україні.
Щождо такого взуття як лапті, ходаки та постоли, то затрималися вони ще тільки на крайній півночі в поліських селах та в населення українських Карпат. На східньоукраїнських землях таке взуття хоч і відоме та про те дуже нешановане, бо лапті, чи постоли — це прикмета великої бідности. Існує приповідка: «Впуталась, як Настя в лапті» — так кажуть про дівчину, чи молодицю, що потрапила в якусь біду.
- - - - - - -
1 - В українській мові «черевички» — це те, що по-московському «туфлі», або по-польськи «мешти».
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Український народній одяг.
[ нагору ]