Юпка
З книги: Олекса Воропай. Український народній одяг.
Юпка — це верхній одяг жінок, що свої виглядом нагадує свиту тільки вона шиється не з овечого сукна, а з черкасину або китайки. Шиється юпка без коміра, з вузькими довгим рукавами, а ззаду з «вусами» такої самої будови, як у жіночої корсетки. Бувають юпки до трьох, п’яти і до семи «вус». Колись ті вуса були прикметою заможности: чим багатша жінка або дівчина, тим «вусів» було більше. За козацьких часів юпка оздоблювалась «золотим узороччям», а тепер обшивається лише чорним або темночервоним оксамитом.
Крій юпки дуже подібний на крій жіночі корсетки, тільки юпка довша і шиється з рукавами, а корсетка, як відомо, коротша і без рукавів. Про таку юпку згадує Микола Гоголь в «Ніч під Різдво», він пише: «А як піде бувало, Солоха у празник до церкви, надягнувши яскраву плахту з китайчатою запаскою. зверху неї синю юпку, на якій ззаду нашиті були золоті вуса…».
Тепер уже юпки з «золотими вусами» не зустрічаються зовсім, але юпки оздоблені оксамитом трапляються ще досить часто на Київщині та на всьому Лівобережжі. Можна сподіватися, що мода на такі юпки ще повернеться в Україні, бо ж це одяг дуже гарним і вигідний, а особливо для дівчат.
Колись були ще «байкові юпки», що їх шилі: з зеленої або червоної байки. Така
юпка обшивалася вся від гори до низу «мушками» — клаптиками червоної матерії,
якщо сама юпка була зелена, або навпаки — нашивалися зелені «мушки», якщо юпка
була червона. Цей досить оригінальний вид юпки тепер уже є великою рідкістю.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Український народній одяг.
[ нагору ]