Дещо про бритву та бриття
З книги: Олекса Воропай. Український народній одяг.
Якщо ножиці сучасного типу в археологічних знахідках починають зустрічатися лише від X століття, то бритва є знаряддям значно старшим. Перші знахідки бритви в Европі, як пише Любар Нідерле 1, стосуються до раннього періоду бронзової доби. Це тонкі широкі, дуже гострі ножі з бронзового стопу. На слов’янській території цей тип бритви, трапляється рідко. Натомість частіше зустрічається так зв. північний тип бритви, що має вигляд широкого ножа з вигнутою черенкою.
Саме ж бриття наші прапредки не вигадали. Є здогади, що першими цирульниками були народи Близького Сходу. Звідтіля бритва перейшла до стародавньої Греції. Від часів Олександра Македонського у греків поширився звичай голити вуса і бороду. Після останньої Пунійської війни (149-146 роки до Христа) ця мода з’явилася у Римі. А вже з Риму перейшла на північ Европи до Ґалії (Франція) та Німеччини, а від німців до слов’янських країн.
Бриття, як і кожна зміна в побуті, спочатку не всіма людьми сприймалося охоче. Відома анекдота про грецького філософа Діоґена з Синопу, що жив у роках 413-323 до Христа. Цей філософ, зустрівши чоловіка з голеним підборіддям, запитав його: «Чи не для того ти побрився, щоб докорити природі в тому, що вона створила тебе не жінкою, а мужем?».
Як відомо, на Московщині ще цар Петро І рубав сокирою боярські бороди, бо хотів привчити бояр до бритви. Це йому не пощастило. Ще й досі борода — це характеристична ознака росіянина. — «Як цап!» — казали наші козаки на росіян. У російській мові «як» буде «как», а в сполученні зі словом «цап» створилася ота назва, що нею ще й досі називають москалів 2.
В Україні мода голитися та підстригати волосся розвинулася в часи прийняття християнства, бо, як пише Нідерле, це була ознака, якою християни відрізнялися від поган.
- - - - - - -
1 - «Быт и культура древних славян». Прага. 1924.
2 - Це народне пояснення (народня етимологія) слова «кацап»; насправді ж це слово походить з арабської мови і значить «м’ясник», або по-нашому різник. Див. «Толковый словарь ...» Ушакова. 1935. том. І.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Український народній одяг.
[ нагору ]