Перше голення
З книги: Олекса Воропай. Український народній одяг.
Як пострижини — обряд переходу хлопця з віку дитячого до віку юнацького, так і перше голення — перехід від юнацтва до стану дорослого чоловіка. При першому голенні брили тільки бороду, а вуса, як ознака зрілости, залишалися. Ще в гетьманській Україні та на Слобожанщині перше голення бороди було врочистою церемонією, яку гарно описав Квітка-Основ’яненко у повісті «Пан Халявський». Ось цей опис:
«Брат Петрусь, як всі великого розуму люди, був любовної комплексії, але в зайняття такого роду, по тодішньому правилу, не міг пускатися, тому то не брив бороди, бо ж ще не сповнилось йому шістнадцять літ від роду.
Коли ж настав цей вельми бажаний для нього день, день народження його, яким починалося сімнадцяте літо життя його, то запрошений був священик, прочитана була молитва; Потрусь зробив три поклони до ніг батенька та матусеньки, прийняв від них благословення на бриття бороди і одержав від батенька бритву, «якою, як запевняли батенько, голився ще пращур наш, військовий обозний Пантелеймон Халявський», і бритва ця, переходячи із роду в рід по прямій лінії, вручена була Петрусеві з тим же, щоб в нащадках його старший в родині, вибривши першовирощену бороду, зберігав, як зіницю ока і передавав би її так само із роду в рід.
Матусенька ж благословила Петруся шматком грецького мила та рушником, вишитим ріжними шовками руками також прабабусі нашої, в подарунок прадідусеві нашому, для такого ж употребленія. Ось і доказ, що рід Халявських один із древнейших.
Церемонія була зворушлива. Самі батенько навіть всплакнули. а що матенька. так ті навзрид ридали. Розуміється, дуже чувствительно для родителів бачити первенця шлюбу свого, що досяг повноліття, коли вже по закону, чи звичаю він повинен був поповнювати дійство дорослих людей. В теперішній час, де знайдеш цей похвальний звичай?.. Свята старовина!
Прошу ж, що там на церемонії відбувається. По закінченні поклонів і подарунків, Петрусь тут же був посадовлений і руки брадобрея, що брили ще дідуня нашого, оголили бороду Петруся, досить по чорноті волосся помітну; батенько з великим чуттям дивилися на це важливе й урочисте дійство; а матусенька лякалися всякого руху бритви, боючись, щоб брадобрея, по необережності, не перерізав горлянку Петрусеві. І тільки все ахкали.
Коли закінчилося дійство (повинен об’явити, що вуса у Петруся, по тодішньому звичаю, не були вибриті) тоді батенько почастували із своїх рук брадобрея і Петруся, якому наказали випити свою чарку, сказавши «Ти тепер совершенний муж і тобі дозволяється на вся!» Потім був обід святковий і після нього лакоминки ріжних сортів...»
Отак, іронічно, але з симпатією до наших старовинних народніх звичаїв, один з
кращих повістярів XIX століття описав звичай першого голення; звичай, що був колись
в Україні обов’язковим для кожного юнака.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Український народній одяг.
[ нагору ]