Крайка - Одяг, що носиться поверх жіночої сорочки
З книги: Олекса Воропай. Український народній одяг.
Плахта, запаска, дерга і попередниця — все це підперізується крайкою. Жіночі крайки, як і чоловічі пояси, бувають ткані і плетені. Тчуться крайки з шовкових або з вовняних ниток, а плетуться з бавовняних ниток і вовни. Нитки розташовуються вподовж, а вовну впоперек. Жіночі крайки значно вужчі і коротші від чоловічих поясів; щодо кольору вони бувають червоні, сині, зелені та квітчасті з китицями з обох кінців.
Були колись поширені в Україні кролевецькі крайки, що ткалися з бавовняних ниток з поперечними смугами різних яскравих барв, вони нагадували собою старовинні каламайкові пояси східнього походження. На обох кінцях кролевецькі крайки мали розкішні китиці. Оперезавшись крайкою, дівчата випускали її кінці з китицями спереду, а одружені жінки з лівого боку або ззаду. Старі бабусі крайок не носили.
Гуцулки носили вузький ремінний пояс — «букурійку», поцяцькований мосяжними ґудзиками. В кінці XIX та на початку ХХ-го століття гуцулки в свята підперізувалися узорною крамною шовковою хусткою. Хустка складалася косинкою і зав’язувалася ззаду, створюючи спереду трикутник із звисаючими торочками. В центральних областях України, крім кольорових вовняних поясів, чи крайок, підперізувалися і білими лляними, перетканими червоними смугами, вузькими рушниками. Такий білий пояс-рушник був обов’язковим для молодої під час весілля.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Український народній одяг.
[ нагору ]