Каптан
З книги: Олекса Воропай. Український народній одяг.
Відомий дослідник запорізької старовини, Дмитро Яворницький, у своїй цікавій праці «Запоржье в останках старини и преданиях народа» докладно описує запорізькі кармазини, називаючи їх «каптани». Він пише:
«З Нікополя мені треба було їхати просто на захід, до місця бувшої, п’ятої з черги, Запорізької Січі, Чортомлицької. По дорозі я завернув у село Лапинку, щоб побачити тут селянина Мокія Лося, нащадка одного із запорізьких козаків, у якого зберігався запорізький одяг. Мокія Лося я розшукав швидко, та тільки не швидко домовився про відступлення мені запорізького одягу. І то сказать, запорізький одяг у теперішній час вважався такою рідкістю, за яку можна було б віддати великі гроші, щоб тільки подивитися на нього. У всякому разі, щодо мене, то я шість років їздив по Запоріжжю, шість років уперто шукав нагоди побачити запорізький одяг і тільки у Мокія Лося вперше побачив його, але й то все ж таки не повністю. Мокій Лось зберіг два каптани і пояс запорізький. Обидва каптани однакового покрою і ріжниця між ними тільки в розмірі: один зроблений для козака високого росту, другий — для козака середнього росту. Обидва пошиті з червоного сукна бурякового кольору, на клітчатій, перського виробу, підкладці. Обидва дуже широкі в плечах і дуже вузькі в перехватах (стан, талія), обидва застібаються на грудях з допомогою шовкових петель і шовкових же ґудзиків. Рукава у каптанах взагалі досить вузькі, до кінця ще більше звужені; у самому кінці, з нижнього боку, проти долоні, кожний із рукавів має розріз у чверть довжини, а через те ці кінці легко відвертаються назад (називаються «закавраші»); вони обкладені темноблакитним оксамитом і застібаються у розрізах металевими гапличками. З кожного боку каптана поміж швів вставлено по одній кишені. Покрій каптанів до деякої міри нагадує каптан, що ще й тепер є в ужитку чорноморських козаків. Із двох каптанів більший зберігся краще, менший гірше: він увесь майже з’їджений міллю. Це ті самі каптани, що носилися запорожцями під так званою черкескою1 або під контушем, довгим і широким одягом з відкидними рукавами або вилітами».
З цього докладного опису бачимо, що каптани-кармазини, або ще інакше вони називалися «піджупанники», були досить гарним одягом запорозьких козаків. Був це одяг тільки чоловічий; жінки піджупанників не носили.
В одеському публічному музеї старовини зберігалися портрети двох братів-запорожців. Івана і Якова Шиянів. На тих портретах обидва запорожці стоять з відкритими головами і шапки тримають в руках; одягнені вони в такі ж самі червоні каптани, які бачив Яворницький у Мокія Лося. У Івана Шияна каптан підперезаний широким поясом з червоного шовку. а зверху на каптан одягнутий кунтуш. Другий брат, Шиян Яків, зверху каптана одягнув жупан і теж підперезався червоним поясом, але у нього підперезаний не каптан, а жупан.
Ці обидва портрети були свого роду документами, які свідчили про те, яким насправді був одяг запорозьких козаків. Було відомо, що портрети писані з натури в місті Нікопіль року 1784 — в той час, коли ще козацькі традиції були живі в Україні. Яка доля тих портретів тепер, не відомо.
- - - - - - -
1 - Жупаном — О. В.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Український народній одяг.
[ нагору ]