Дукачі
З книги: Олекса Воропай. Український народній одяг.
Серед намиста на окремих шнурочках, чи ланцюжках, або й нанизані на нитку разом з намистом був хрестик і був дукач. Дукачі — це золоті монети, що звалися дукатами. Колись в Україні дівчата носили справжні золоті австрійські дукати, а пізніше були в ужитку і російські золоті рублі, або фальшиві дукати, що спеціяльно виготовлялися місцевими ювелірами.
Розуміється, що золоті та срібні дукачі — це вже була дорога річ, що її могли собі дозволити тільки заможні дівчата. Серед майна полковника Перехреста є один «червоний», що зветься «одукат», і це була, очевидно, належність його дочки.
В одній із жартівливих пісень на Волині дівчина хвалиться перед парубком, що у неї —
...батько багач,
Штири воли на оборі,
Ще й на шиї дукач...
А дівчина-гуцулка каже, що —
Хвалиться багацький син, що буде ходити;
Не маю я білих грошей на шиї носити.
Колись за добрих часів в Україні був звичай, за яким хрищений батько дарував золотий дукач своїй похресниці в першу річницю христин. Найкращий подарунок-дукач вважався той, на якому був викарбуваний образ святої Великомучениці, ім’я якої носила похресниця: Катерини, Варвари, Марії Магдалини та інших. Цей звичай давно вже занеханий, бо матеріальний стан населення України не дозволяє його підтримувати.
Фото - honchar.org.ua
Фото - about-motanka.livejournal.com
Фото - www.yakubovski.com
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Український народній одяг.
[ нагору ]