Пригода Гаймана
Їхали, кажуть, якось чумаки з Криму і, не дійшовши Нікопольської переправи, зупинилися на горішньому степу біля високої могили, щоб заночувати. Отаборилися, наварили кулешу, повечеряли та й повкладалися спати, хто де попало. Той під возом примостився, той біля погаслого вогнища, а один молодий гайман подався ночувати на могилу. Прослав свитку біля кам’яної баби, ліг та й почав уже засинати. Коли це увижається йому, що баба ворухнулася, ожила, простягає до нього руки і давай підбивать на грішне діло. Ех, він як закричить не своїм гласом, так усі чумаки й проснулися! Посхоплювалися — та на могилу до гаймана. Дивляться і очам своїм не вірять: біля баби лежить мовби ж їхній товариш, а тільки кам’яний.
— Е-е, погане діло,— каже чумацький отаман. — Ліг біля ідоляки та, може, ще й не перехрестився перед сном, то ото в нього й перейшла ідольська, нечиста сила, ото він і скам’янів. Тепер йому, бідолашному, тільки в церкві можна одробить 1.
Поклали чумаки кам’яного гаймана на воза і вдосвіта рушили до Дніпра. А як переправилися, знайшли в Нікополі батюшку, розповіли йому все, і той одслужив у церкві молебень — так зараз же й ожив нещасний гайман. Ну, а ту могилу, де приключилася ця пригода, люди назвали Гаймановою. Буває, що звуть її ще й Гайманкою.
-------
1 - Одробить — зняти чари, відвести чаклунське наслання.
Повернутися до змісту:
Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.
[ нагору ]