Скелі Богатирі
Колись-то, в дуже давню-давнину, зійшлися тут два богатирі — руський та турецький. Турецький став на лівому боці Дніпра, а руський на правому. Зійшлись та й кричать один одному через Дніпро. Перший говорить:
— Уступи мені це місце. Я тут оселюсь із своїм народом. А другий каже:
— Уступи мені ти це місце. Я заселю цей край, а ти геть звідси!
Сперечалися-сперечалися, а потім руський богатир і каже:
— Коли ж так, то давай краще поміряємось силами. Хто кого пересилить, тому й одійде ця земля.
— Давай, — каже турецький богатир.
От узяли вони поодколупували від скель камені однакової ваги, поставали коло Дніпра, — один з одного боку, а другий з другого,— та й давай шпурляти ті камені.
Спершу вхопив у руку камінь турецький богатир та як кине його з лівого боку на правий, а він плюх — та в воду! Куди там! Не тільки не перелетів через Дніпро, а навіть і до берега не долетів. Сів у воді.
Після того руський богатир як шпурнув свого каменя з правого боку на лівий, то він не тільки що перелетів через увесь Дніпро, а навіть упав на луках геть далі від Дніпра.
— Ну коли вже так,— каже турецький богатир, — то я піду далі з цієї землі, а заселятимеш цю землю вже ти.— І пішов чужий богатир, а наш поселив тут свій народ на обох берегах Дніпра.
На тому камені, що впав на лівому боці Дніпра, зостався й слід од руки. Якраз там, де руський богатир брався за нього рукою, і досі видні й рука, й пальці, й долоня спереду на камені...
Про ці таки кам’яні Богатирі інші кажуть інако.
То жили колись давно два брати, і стало їм тісно. І вирішили вони кидати камені. Хто далі кине, той зостанеться на місці, а хто кине близько, піде геть з місця. Один кинув — і камінь упав близько, а другий шпурнув так, що й брата вбив. Не захотів убивця з горя жити в тому місці й пішов кудись в інше.
-------
1 - Богатирі — скелі біля впадіння р. Мокрої Сури в Дніпро.

[ нагору ]