Зозуля, ластівка та соловейко
Чи ви знаєте, з чого зозуля, ластівка та соловейко? Вони із людини.
В однієї матері була одна дочка, і пішла вона якось купатися. Прийшла до річки, роздяглась, поклала одежу та й давай плавати по річці. А тут із річки виліз вуж та й лежить на одежі дівчини. Ось вона покупалась, вилазить із річки. Дивиться - аж на її одежі вуж. Вона вхопила ломаку та й хотіла прогнати його. А той вуж і каже до неї:
- Підеш за мене заміж?.. Як підеш, то злізу; як не підеш - лежатиму.
Вона мовчала-мовчала, а далі ніде дітися,- одежі не дає,- та й каже:
- Піду.
От одяглась, прийшла додому, розказала матері:
- Я,- каже, - заміж за вужа піду.
- Яким маніром?- питає мати.
- Таким-то й таким...
Ну, що тут казати! Давай вони запиратися, давай замикатися. Позапирались, позамикались. Коли це лізе до них гаду-гаду! Все лізе, все лізе,все лізе! Повлазили в хату, узяли ту дівку.
Ото взяли дівку і подались. Нема її рік, нема й два. На третій приходить вона до матері в гості з двома дітьми - дочечкою і сином. От погостювала в матері та й збирається додому. А мати їй і каже:
- Останься, переночуй та тоді й підеш.
Ну, вона й зосталася ночувати.
- Ну, як же ти говориш із своїм чоловіком, як приходиш додому? - пита її мати.
- А ось як: "Осипе, Осипе, вийди до мене, візьми мене". То він вийде, а я й піду.
От дочка спить, а мати встала раненько, взяла сокиру та й пішла до річки. Прийшла та й каже:
- Осипе, Осипе, вийди до мене, візьми мене! Осипе, Осипе, вийди до мене, візьми мене! Осипе, Осипе, вийди до мене, візьми мене!
Він і вийшов. Вона - черк! Та й одрубала йому голову. Одрубала та й пішла додому.
Аж ось прокинулася дочка, умилась, поснідала, попрощалася з матір’ю й пішла до річки. Прийшла та й каже:
- Осипе, Осипе, вийди до мене, візьми мене.- І вдруге, і втретє так, а він не виходить. Дивиться вона: голова на воді плаває і річка червоніє. Тоді вона й каже:
- Будь же ти тепер, синку, соловейком, а ти, дочко, будь і ластівочкою, а я буду зозулею...
Та й порозлітались: мати зозулею, дочка ластівочкою, а син соловейком.
Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Із прадавніх криниць.
[ нагору ]