Монастирі, церкви й освіта
* * * * * * *
Адріан Кащенко. Оповідання про славне військо запорозьке низове. \
\ Запорозькі вольності й уклад військового й громадського життя на Запорожжі
* * * * * * *
Найбільше любили запорожці монастирі – Самарський, Мотронинський, Межигірський та Братський.
Козацький Межигірський Спасо-Преображенський монастир існував від часів древньої Києво-Руської Держави. [...текст та фото додано редакцією сайту...]
Монастир у Самарі заснували двоє старих козаків десь року 1576-го, себто за часів гетьмана Богданка (Ружинського). Він стоїть і нині в лісі за дві версти від запорозького міста, що зветься тепер Новомосковськом. Мотронинський монастир містився в лісах Чигиринщини, Межигірський – біля Дніпра, недалеко від Києва, а Братський – в самому Києві, на Подолі.
На Запорожжі в останні його часи, крім січової церкви, існували ще й церкви в паланках. Монастирі й церкви не тільки задовольняли духовні потреби козаків, а водночас були осередками освіти й запомоги калікам та недужим. При всіх церквах Запорожжя працювали школи і шпиталі. Освіту дітям давало біле духовенство; в січових же церквах та монастирях – ієромонахи з різних місць та Києво-Печерської лаври.
У січовій школі вчилися не тільки діти (молодики та приймаки), а часом і дорослі запорожці, серед яких значна частина була добре письменна.
За шпиталями при церквах так само наглядало духовенство. Вплив його на запорожців був такий великий, що, скажімо, року 1775-го, під час нападу на Січ війська генерала Текелія, священик умовив козаків не проливати кров і скоритися волі цариці.
* * * * * * *
Адріан Кащенко. Оповідання про славне військо запорозьке низове. \
\ Запорозькі вольності й уклад військового й громадського життя на Запорожжі
* * * * * * *
Читайте також - Ой, Січ - мати
[ нагору ]