Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org

В Україні: Fri, 26 May 2017, 14:09
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org

www.ukrlegenda.org



Электронный магазин "Nature’s Sunshine Products" - Украина. Доставка продукции "NSP" почтой по Украине

Яндекс цитирования



Українські легендиВесільні мотиви. Коляда

З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.

Важливе місце в колядках займають і мотиви кохання, що стоять у зв’язку з різдвяним ворожінням дівчат (інколи й парубків) про сватання та весілля. У цих колядках, призначених для дівчини або парубка, оспівується дівоча краса, яка порівнюється з красою царівни або королівни, як ось:

Ой, рясна, красна в лузі калина;
А ще красніша (такого і такого) дочка;
По двору ходить, як місяць сходить;
В сінечки прийшла, як зоря зійшла;
В хату прийшла, пани стрічають;
Пани стрічають, шапки здіймають;
Шапки здіймають, її питають:
Чи ти царівна, чи королівна?
То ж не царівна, не королівна;
То дівчина, (такого і такого) дочка;
Ми ж її поважаємо,
Святим Різдвом поздоровляємо,
З отцем, із ненькою, і зо всім родом.1

Співається ще в цих колядках про любовне ставлення милого до милої, про мощення мостів, про те, як дівчина стереже сад-виноград або «вино»:

Ой, гула, гула крутая гора,
Що не вродила шовкова трава,
Тільки вродило зелене вино;
Красная панна вино стерегла,
Вино стерегла, кріпко заснула.
Як налетіли райскіє пташки,
Обдзюбали зелене вино
Да й пробудили красную панну.
Ой, скоро ж вона теє учула,
Своїм рукавцем на їх махнула:
«Ой, шуги в луги, райскіє пташки,
А мені вина треба й самої;
Брата женити, сестру оддавати.2

Співається і про плетення вінків, і про сватання та старостів, про золоті персні, шовкові сукні та «перлові нитки» — коштовне намисто, яке дівчині дарує милий» або її брат:

Сама молода зарученая
Да чому ти, дівчино, гуляти не йдеш? —
Ой, як мені, дівчині, гуляти йти,
Що мої братики з війська приїхали;
Привезли мені три подарочка:
Перший подарок — золотий перстень,
Другий подарок — зелена сукня,
Третій подарок — перлова нитка.
Золотий перстень, як огонь, сяє,
Перлова нитка голову об’єзує...3

Ці колядки своєю символікою нагадують весільні пісні, до яких вони наближаються ще й характером величання.

Типовим зразком «любовної» колядки є така величальна пісня, в якій підкреслюється перевага милої або милого перед батьком, матір’ю, сестрою або братом. Такі колядки звичайно будуються за постійною схемою, а саме: дівчина чи парубок — в залежності від того, кому співається колядка — знаходиться в скруті і потребує допомоги. І цю допомогу не може подати ні батько, ні мати, ні сестра, ні брат — тільки мила (милий). Найчастіше оспівуються такі ситуації: дівчина топиться в Дунаї і ніхто її врятувати не може, рятує її тільки милий; козак просить викупу з неволі — викуп приходить від милої; дівчина загубила золотий перстень — всі шукали, але ніхто не знайшов лише милий, і з низьким поклоном повернув його дівчині.

В нижче наведеному прикладі — ситуація найпростіша: дівчина нікому не хоче кинути яблуко, бо береже його для милого:

За воротами на муравоньці
Зеленій, зеленій,
Яблунь червоні, ябка зрадила.
Там дівчина яблука вержить;
Вийшов до неї батенько єї:
Ой, доню-душко, звержи яблушко!
Ні, вам не звержу, бо милому держу!

Далі в колядці співається, що приходить до дівчини мати, сестра, брат, але всім вона відповідає те саме:

Тобі не звержу, бо милому держу...

Нарешті приходить милий:

— Мила душко, звержи яблушко!
— Ой, тобі звержу, бож тобі держу!4

Від сивої давнини в Україні існує повір’я, що золотисто-зелене пір’я павича приносять щастя в коханні5. Колись дівчата вплітали пір’я павича у свої весільні вінки. Цей звичай оспіваний в колядці, яку мені пощастило записати в одному з таборів у Німеччині:

По горі, горі павоньки ходять,
Ой, дай Боже, по горі, горі.
За ними ходить ґречная панна,
Ой, дай Боже, ґречная панна.
Ґречная панна, панна Оксана.
Ой, дай Боже, панна Оксана.
Ой, ходить, ходить і пір’єчко збирає,
Ой, дай Боже, пір’єчко збирає,
Пір’єчко збирає, у рукав складає,
Ой, дай Боже, у рукав складає.
З рукава бере, на столи кладе,
Ой, дай Боже, на столи кладе.
З столика бере, виночок вине,
Ой, дай Боже, виночок вине.
Виночок вине, на голівку кладе,
Ой, дай Боже, на голівку кладе.
Та звилися буйниї вітри,
Занесли вінець на синеє море,
А там три рибалки рибу ловили,
Ой, дай Боже, рибу ловили.
Рибу ловили, вінець зловили,
Ой, дай Боже, вінець зловили.
«Та що ж нам буде та й за перейми?
Ой, дай Боже, та й за перейми?»
Першому буде шовковая хустка,
Ой, дай Боже, шовковая хустка.
Другому буде золотий перстень,
Ой, дай Боже, золотий перстень.
Третьому буде сама Оксана,
Ой, дай Боже, сама Оксана.6

Отже, всі колядки цієї групи мають на меті напророчити щасливе весілля в домі, одружитись і жити в щасті й достатках, як про це співається в колядці-віншуванні, що призначена для парубка:

А за сим словом в дзвоники дзвоним,
В дзвоники дзвоним, тобі ся клоним.
Ґречний молодець, на ім’я пан Данило,
Тобі ся клоним, тебе шануєм,
Тебе шануєм, тебе віншуєм:
Щастям, здоров’ям і долев добров,
І долев добров, і віком довгим,
І з вітцем, з матков, з усев челядков,
І з милов своєв нареченою,
Нареченою, зарученою;
В городі зело, в дворі весело,
В городі зілля, в дворі весілля,
А сам вийди к нам та подякуй нам,
Що те так красно защебетали,
Як соловейко у лузі в тузі,
Як зазулечка в вишневих садах,
Як ластівочка в побитих дворах,
Як златі гуслі, як срібні струни,
Стрілці молодці в мисливській думі.7

- - - - - - -

1 «Обычаи, повђрья...» сост. Николаємъ Маркевичемъ. Кіевъ, 1860. Стор. 26.

2 «Обычаи, повђрья...» сост. Николаєм Маркевичемъ. Кіевъ, 1860. Стор. 24.

3 Там же. Стор. 23.

4 Записано від Марії Баран, що походить з села Паушівка біля Бучача (Галичина).

5 Цікаво, що в Баварії — навпаки: павич — символ нещастя.

6 Записано від Марії Б., молодиці коло 30-ти років.

7 «Русскія народныя пђсни въ Буковинђ» з «Нар. пђсни Гал. и Угор. Руси», собраныя Я. Ф. Головацкимъ. Часть ІІІ. Разночтенія и дополненія. Отдђленія II. Стор. 555-556.




Повернутися до змісту: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Зима.

Українські легенди






[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2017 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org