Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org

В Україні: Thu, 19 Oct 2017, 08:35
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org

www.ukrlegenda.org



Электронный магазин "Nature’s Sunshine Products" - Украина. Доставка продукции "NSP" почтой по Украине



Українські легендиРіздвяний день

З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.

В цей день (“Різдвяний день”1) робити гріх — так само, як і на перший день Різдвяних свят, але пити горілку можна. Колись, ще за добрих часів, наші селяни цим правом користувалися в повній мірі.

«Розвозять в’язки перевесел з гречки, що була обмолочена в різдвяний піст. Входячи до хати, говорять: «Нате вам ковбасу». Потім і в цій хаті починається випивання, якщо його там не було від самого ранку, бож у цей день звичайно всі п’ють».2

Пити і гуляти — це наша стара, хоч і не завжди добра, традиція. Ще літописці відмічали «хлібосольство» великого князя Володимира3, а наші гетьмани та козаки під цим поглядом, мабуть, не мали собі рівних в усій тодішній Европі.
І ось цю «славну» традицію перейняли наші селяни і пильно зберігають її ще й досі. Прислів’я, приказки, «припросини» та пісні — це цілий кодекс гостинности наших селян.

Приймаючи гостей, господар до першої чарки виголошував таку тираду:

«Помершим душам. — царство небесне: батькам, матерям, братам, сестрам та діткам маленьким. Нехай легенько згадається і нашому синові, де він у світі повертається. А нам пошли, Боже, вік і здоров’я, щоб цей празник одпровадити та в мирі-покої і з вами, здоровими, щастя діждати. Сподоб, Господи, Боже наш, щоб Бог родив жито, пшеницю і всяку пашницю, а нам діждати жати, споживати та людям несть віддавати!...»

— Дай, Боже! — відповідають гості.

Після першого побажання, що завжди виголошується поважно, без будь-яких жартів, на підпитку висловлюється також чимало жартівливих побажань:

«Роди, Боже, жито, пшеницю, а в запічку дітей копицю».
«Роди, Боже, хліб, а до хліба опеньки!»
«Хай Бог хліб родить та скотину плодить».
«Приспоряй, Господи, Божу росу, щоб коровка доїлась».

У нас такий звичай, що гостей треба припрошувати, бо «без припросин і чарка не мила!» Припросини звичайно починаються після першої чарки: «Випийте по другій, щоб на одній не скакали». «А ну лиш: чоловік на одній нозі не ходить, а на двох!» А як по другій чарці вип’ють, то припрошують до третьої: «Без тройці й доми не строяться» — «Бог тройцю любить, а четверту Богородицю, а п’ятий Спас» — «По три дай, тоді питай» — «По чарці, по парці та оп’ять по п’ять» — «Перед обідом не вадить, а по обіді загладить» — «Пийте до дна, щоб очі не запалися» — «Перший келішок, як по льоду; другий, як по меду, а третій — не питай, лиш давай!»

А вже після третьої чарки не припрошують, тільки примовляють: «Я — такий чоловік, як візьму, то й вип’ю!» — «Кумки та кумки — вип’єм по рюмки: бо як підем на той світ, то там рюмок ніт!» — «Напиймося тут, бо в небі не дадуть!» — «Від краю до краю — всім добра желаю!» — «І чарка нова, та горілки нема: хилю — не тече, коло серця пече».

Тут починаються й співи:

Хто п’є, той кривиться,
Кому не дають — той дивиться,
А ми будемо пить і Бога хвалять:
І за нас, і за вас,
І за нашу неньку стареньку,
Що навчила нас горілочку пить...

Або:

Пошла, смерть, пошла проч,
Тепер мене не мороч,
Бо я часу не маю:
На празнику гуляю...

Про гостинність і гостювання є такі приповідки: «Який гість, така йому й честь» — «Гість лави не засидить, а ліжка не залежить» — «Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі» — «Дай, Боже, гостя в дім, то й я нап’юся при нім» — «Принеси, Боже, здалека родину, то ми і в будень зробимо неділю» — «Межи людьми треба бути людьми: не цурайся хліба й соли» — «Де люблять — там не вчащай, де не люблять — там не бувай!»

«Як жили наші діди, то не було їм біди: бувало, глек варенухи візьмуть, сидячи п’ють та, як джмелі, гудуть; а як нам прийшлося, жить довелося — усе лихо докупи зійшлося ...»4

- - - - - - -

1 - 21-го січня за новим стилем або 3-го за старим.

2 - Село Іваньківці на Переяславщині. За П. Чубинським, ІІІ, 5.

3 - В Макарівській минеї: «Памяти святыхъ въ церквахъ творяще пђніемъ и молитвами и праздноваше свђтло праздники Господскія; и три трапезы поставляше, первую митрополіту съ епіскопы, и съ черноризцы и съ попы, вторую ниіщимъ и убогимъ, третью себђ и боярамъ своимъ и всђмъ мужамъ своимь». Снег., І. 194.
А одна з билин починається так:

Во стольном было городе во Киеве,
У ласкова князя у Владимира,
Было пированьице — почестный пир...

4 - Див. М. Номис. СПБ. 1864.


Повернутися до змісту: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Зима.

Українські легенди






[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2017 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org