Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org

В Україні: Thu, 19 Oct 2017, 08:33
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org

www.ukrlegenda.org



Электронный магазин "Nature’s Sunshine Products" - Украина. Доставка продукции "NSP" почтой по Украине



Українські легендиДе взялися запорожці?

Один богатир та поїхав у дорогу. Виїхав у дикий степ, дивиться - лежить над дорогою голова, така розкішна та красива: видно, якийсь вояка поліг у бою з другим. Під’їхав до неї богатир та й каже:

- Ех, воювала ти, буйна, воювала, та й довоювалася!..

- Ні, - каже, - воювала я та й ще воюватиму!..

- А, - каже подорожній, - так ти он яка...

Та взяв під’їхав до чагарника, назбирав дров та й запалив голо¬ву... Дивиться тоді на попілець, де саме лежала голова, - такий гар¬ний, не надивишся. Він взяв та й забрав його в хустину.

З’їздив, куди було треба, приїздить додому, поклав той попіл на лаві та й вийшов з хати. А в нього, в того богатиря, та була дочка, уже доросла. Взяла вона той вузлик з лави, розв’язала та й зачудувалася - таке гарне.

- Ану, візьму покуштую. - Узяла вона на язик того попелу та з того й завагітніла.

Через рік народивсь у неї син, та такий же хороший, як та голова була хороша. От і росте той син. Виріс уже чималий хлопчик. Женуть товар пасти: женуть і діти, й дорослі. Дівчинин хлопець, хоч іще й малий був, дивиться, що женуть і діти, та й собі прохає матері, щоб його відпустила погнати свій товар на пашу. Його пустили. От і пасли вони гуртом, та все якось не було ладу між пастухами: які більші, то менших ганяють та й ганяють завертати, а самі не дуже-то завертають. От тоді той, дівчинин хлопець, і каже:

- Давайте оберемо отамана, котрий нами керуватиме.

Всі з нього сміються - звісно, мале ж воно. А він - на своєму: обирати, та й годі!

- Ну, - кажуть, - як же ми будемо обирати?

- Та так, - каже хлопець, - кожен хай крикне на жаб, що ось гудуть у озері, хай замовкнуть. Кого послухають, той буде й отаманом.

Кричить один, гука другий і так усі поодинці перекричали - і нікого не слухають. От тоді й сміються хлопцеві:

- Ану ж, гукни на їх ти.

Він тоді підійшов до озера та як гукне: «Цитьте!..» - так і заніміли жаби...

От і став той хлопчик отаманом, і такий лад настав між пастухами, що всі не надивуються.

Лежить раз отаман у курені, аж по дорозі йде якийсь чоловік, а кругом шиї йому, чи то Бог так покарав, а чи поробив який лихий чоловік, - величезна гадина обвилася. Отаман і не дивиться в той бік, де чоловік той іде, а сам гука на хлопців:

- Ану, заверніть того чоловіка до мене. Пішли, гукають:

- Іди, отаман кличе!

Той не хоче, а йде своєю дорогою. Прийшли хлопці до отамана:

- Не хоче, - кажуть.

- Підіть, щоб неодмінно прийшов до мене. Догнали, кажуть:

- Грізно звелів отаман, іди до нього.

Тоді подорожній вернувсь, приходе до отамана.

А цей як гукне на гадюку:

- Ступай, - каже, - невіро, в свою сторону, годі тобі християнську кров ссати!

Гадюка впала на землю та й поповзла геть.

- А ти, чоловіче, йди собі, куди тобі треба, більш вона тебе не мучитиме.

А раз якось-то дуже провинився один хлопець перед усіма скотарями.

- Повісити його на коров’яці, - каже отаман.

- Та хіба ж коров’як видерже? - питаються в нього.

- Вішайте, та й годі, - відмовляє отаман.

Повісили... Тоді стали всі свого отамана боятись: «Це він, - кажуть, - і всіх нас може перевішати». А далі змовились утікати від нього. Та тільки куди хто не поткнеться втікати, аж воно вода кругом - не пускає. Нічого робити, вертаються до отамана.

- Ех, - каже, - хлопці, тепер уже нам із вами вкупі доведеться доживати.

Та розіслав по воді повсть, а там розклав вогонь, щоб варити на повсті кашу, потім посідали на повсті та й поїхали водою обирати собі місця, де краще. Ото з тих пастухів і стали перші запорожці.




Повернутися до змісту: Легенди та перекази українського народу. Запорізькі козаки. Запорожці.

Українські легенди






[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2017 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org