Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org

В Україні: Thu, 23 Nov 2017, 00:02
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Козаччина
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org

www.ukrlegenda.org







Українські легендиПояси

З книги: Олекса Воропай. Український народній одяг.

Український народній одяг зверху оперізується поясом. Пояси бувають шовкові, вовняні та бавовняні. В Іпатіївському літописі під роком 1288-м згадується про золоті та срібні пояси князя Володимира і його батька: «І розда Владимиръ, убогимъ имение своє все: золото и серебро, и камение дорогое и поясы золотые отца своего и серебряные и свои иже бяше».

За козацьких часів на Україні були поширені шовкові пояси, що їх тоді привозили з Персії та інших країн далекого і близького Сходу. Лубенський полковник Яків Маркевич (1696-1770) у своїх «Дневних записках» писав, що він доручив людям купити для нього в Персії «поясів сутих два». Серед майна охтирського полковника Івана Перехреста, в році 1705-му, було багато поясів; все те були турецькі, або «прості шовкові», а також «з золотом», чи «з золотом і сріблом»; вони були різних розмірів: «більшої руки» і «меншої руки». Переважний колір тих поясів був червоний і зелений.

Вже в ХІХ-му столітті, як безпосередні зв’язки з Персією припинилися, у козаків були поширені т. зв. каламайкові пояси, що їх виробляли з міцної шовковистої тканини. Пізніше каламайкові пояси уступили місце червоним волоським поясам, що ще й досі вважаються найкращими поясами, але трапляються вони дуже рідко.

Волоські пояси гарні на вигляд: по темночервоному тлі вздовж проходять вузенькі смужки найрізноманітніших барв. Ці пояси були колись поширені по всій Україні, але найчастіше траплялися на колишній Гетьманщині та навколо Запоріжжя. На Поділлі та в південній Волині теж поширені червоні пояси, але там вони вже іншого ґатунку; ті пояси плетуться таким способом, як плететься невід з білих ниток овечої вовни, а потім фарбується на червоне. Щодо кольорів, то червоні і зелені пояси носили молоді та середнього віку люди, а старі воліли чорні плетені пояси.

Особливою елегантністю серед сільського парубоцтва були зелені пояси з довгими китицями, до цього ще достосовувалася й сива шапка. Цікаво про це писав селянин села Соловіївки на Київщині, Іван Савченко, в році 1890-му: «З знесенням кріпацтва прогрес і мода одягів двинулася вперед. Під час кріпаччини сивих шапок не носив ніхто, а також не було і зелених поясів з купленої вовняної матерії, а після скасування панщини зараз же з’явилися сиві шапки і зелені пояси, але це був тільки шик парубків та молодожонів» 1.

Були і білі пояси; вони ткалися з білих ниток, а на кінцях мережилися червоними та синіми нитками. Такі білі пояси найбільше поширені на Поліссі, на Білоцерківщині та на Поділлі понад Бугом.

Пояси звичайно були довгі; до десяти, а то й дванадцяти «ліктів», з китицями на кінцях.

Підперізуючись поясом, чоловіки та парубки обвивають собі стан навколо по кілька разів, а кінці пояса підтикують так, щоб краї його з китицями зсисали до низу. Існує два способи підперізуватись поясом: «по-селянськи», з китицями що звисають з обох боків, і «по-козацьки», коли обидва кінці звисають з одного боку. Поясом підперізують шаравари поверх очкурні, а також верхній одяг: жупан, свиту, а іноді й кожух.

Попри пояс, були колись в Україні ще й старовинні чумацькі череси, які ще й досі збереглися в гуцулів та частково на Бойківщині. Черес — це довгий шкіряний мішок з пряжкою на одному кінці та з ремінцем на другому. В чересах чумаки зберігали свої гроші, а також підвішували кисет з тютюном та ховали туди ж свою нерозлучну супутницю — люльку. Сучасні гуцульські череси бувають досить широкі — до 30 см. завширшки, з кількома гаманцями для грошей, місцем для люльки, вогнива та тютюну. Ці череси гарно оздоблюються бляшками, цвяшками та іншими візерунками. Гуцульський черес ще називається «ремінь». Про такі ремені-череси співають гуцулки в своїх співаночках, як ось:

Ой той мені сподобав си в широкім реміні...

Або:

Ой, кувала зозуленька в лісі на криміні.
Я такого хлопця люблю, що в краснім реміні.

пояси

- - - - - - -

1 - «Живая старина», 1890. І, стор. 103.


Повернутися до змісту: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Український народній одяг.

Українські легенди






[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2017 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org