Літературний альманах Свічадо - Україна
Ukraine
Ukraine
Ukraine
Ukraine
Головна сторінка
Ukraine
Зміст - № 1 (15) '06
Ukraine
Зміст - № 4 (14) '05
Ukraine
Зміст - № 3 (13) '05
Ukraine
Про нас
Ukraine
Передплата
Ukraine
Наші координати
Ukraine
Обмін посиланнями
Ukraine
www.ukrlegenda.org
Ukraine
Ukraine
Ukraine Українські легенди





Ukraine

Літературно-художній альманах "Свічадо"

№ 4 (14) 2005

Свічадо - Анатолій-Іван Кравченко-Русів


Поетичний лет

Анатолій-Іван Кравченко-Русів photo

“Я творю – я поширюю себе!” – головне кредо Особистості. Я підтверджую власною творчістю, що промінь духовного стану людини набагато стрімкіший, розмаїто-багатший і Чорним шляхом (Чорним лісом) довший від тілесної оболонки світу.


Жага

Отак любити... Хочеться любити!
І не розлити ані краплі. Ані
цієї крапелиночки жаги,
що завше зветься сонячно: любов’ю...

Отак іти на герць. Заради неї –
Вітчизни дорогої. І заради
лункого щастя – обіймати ніч.
Так обіймати диво ночі й слухати:
тече в просторах радісна зоря...
О зір мелодії! Вони –
          з бурштинних крапель...
У кожній краплі – сто відбитків світу,
один з відбитків – час твоїх діянь!

Ти в тому часі – колосом живим,
ти в часі весь – по плечі, з головою...
Час впізнає тебе не по штиблетах –
по неутомнім дзвоні серця й рук!

...Отак іти на бій. Заради сміху
матері й дитини. Заради новизни
життя всеплинного, що обіймає небо
лункими кронами. Заради оченят
кохання юного, що в млості, у гульбі...
...Сумління вітер пропікає серце...
Так хочеться любити!
Хочеться – і крап!

Джерела

Якщо вперше мене запитають:
– Звідки ти?
– Я з джерела матері!

Якщо вдруге мене запитають:
– Звідки ти?
– Я з джерела хліба!

Якщо втретє мене запитають:
– Звідки ти?
– Я з джерела пісні!

Якщо мене запитувати й не будуть,
а лише подивляться в мої очі –
відповім:
– Я з родючих джерел Батьківщини!

* * *

буду рости
спочатку небом
не дощиком
          не пищиком
спочатку небом
не льоном-довгунцем
не словом-слівцем
спочатку небом
не щедрівкою
          не мандрівкою
спочатку небом
не явором-явором
          не сорочиним крилом
спочатку небом
не в понеділок татком
          не у вівторок жайворенятком
небом спочатку
не маревом
          і не древом
тільки небом

Ніч

Ніч дихає,
як чоловік і жінка
вкупі.

Дихання ночі –
поцілунки грудей і уст.

Коли словам болить –
їх не вимовляють –
ховають глибоко в серця...

Промовляє ніч
за чоловіка і жінку.

Мова ночі глибока,
як джерело.
Провесна
Ось вітер: налетів буланно,
зірвав папаху на бігу.
Ридають стомлені тумани
на березневому снігу.

Ось вир: сяйнув ясним свічадом,
в тужавий лід – мільйон сокир!
І птиця зойкнула від щастя,
жбурнула в овид сяйво крил!

Ось даль зірка: блакитно ходить,
пісенним стукає ключем.
І ронить у ставок холодний
розквітлу гілочку очей...

Спасибі дню, що народився,
що нарядився в біле молоко,
біжить.

– Хлопчику! Гей, зупинись!
Та біжить – сріблом дзвонить.

Спасибі дню, що
прилетів на лелечих крилах
і мостить мені гніздо,
а в ньому вже ось лелечиха
знесла три яєчка:
    віру,
       надію,
          любов!
З надією – не посивію,
з вірою – перестрибну й прірву,
з любов’ю – біль перейду убрід!

Хлопчику,
цілую твій слід...
Ранні сніги
Ранні сніги – птахи білі
на призьбі сіли.

Мати така весела,
як весна,
така святкова,
як піч мальована,
набирає їх у полумисок.

Вони
дзьобами колючими
клюють їй в обличчя,
в долоні клюють...

Мати така весела,
як зелена вишня,
така зажурена,
як спогад про голодний рік.
Заходить з ними до світлиці...

Ставить полумисок
на черінь гарячу –
тануть очі снігів...

Сміється мати:
– Годі, сину, спати!
Вставай, сину,
прилетіли
ранні сніги!
Булане щастя
І яке воно, щастя булане?
А таке, що
йшов кінь – не кінь,
плив місяць – не місяць,
грав грім – не грім...

І про що воно, щастя булане?
...А зійшло тісто в діжі.
Кулачками дрібними місила,
рясною сльозою поливала
(Прийде з фронту муж, прийде!)
Ставила на теплу черінь...

І раптом знадвору тінь
чоловіча майнула:
– Горенько!

Я, як в тісті була, –
так до нього й прилипла...
(Лоскотав біля шиї вус...)

А світить як щастя булане?
Вранці взяв трактор на руки,
посадовив його в кінці поля,
причепив йому плуга:
– Чимчикуй!
Пішов трактор сам по собі,
пішов плуг за трактором сам по собі,
йшов я за ними сам із собою...
А як сонце підбилось під хмару –
дивлюсь: несе Варка обід!
Усмішка ясна,
сама як намальована.
У руці плетений кошик,
ноги грузнуть в ріллі...



Ukraine (Ukrainian: Україна, Ukrayina, /ukra’jina/) is a country in Eastern Europe. It borders Russia to the northeast, Belarus to the north, Poland, Slovakia and Hungary to the west, Romania and Moldova to the southwest and the Black Sea to the south. The territory of present-day Ukraine was a key centre of East Slavic culture in the Middle Ages, before being divided between a variety of powers, notably Russia, Poland, Lithuania, Austria, Romania and the Ottoman Empire. A brief period of independence following the Russian Revolution of 1917 was ended by Ukraine's absorption into the Soviet Union and the republic's present borders were only established in 1954. It became independent once more following the fall of the Soviet Union in 1991.

 
Ukraine