Надія Марчук (поетеса з Чернігівщини)
Головна сторінка
Зміст - № 1 (15) '06
Зміст - № 4 (14) '05
Зміст - № 3 (13) '05
Про нас
Передплата
Наші координати
Обмін посиланнями
www.ukrlegenda.org
Українські легенди



Українська література











































Поетичний лет



Надія МарчукНадія Марчук

Кожен вірш поетеси з Чернігівщини – то оригінальна авторська версія, здогад щодо тієї чи іншої особливості буття. Заримована філософія чи поезія думки – так коротко можна охарактеризувати твори авторки.

Версії

***

В людини є два приводи, щоб жити:
Любов і ненависть.
Але любов сильніш!
Її, звичайно, можна загубити,
Зневажити, продати десь за гріш…
Але любов’ю
          можна воскресити,
А ненавистю
          ти не воскресиш…
                                                          8.02.1995


***


Я пам’ятаю лиш одне тепер –
Що ти для мене не існуєш, вмер.
Але чому іще мені буває –
Я пам’ятаю, що тебе кохаю?
                                                          8.02.1995

 

У бабусі

Прохопиться пташка піснею,
А віконце – сонячним променем.
Дитина знайде тепло, як Істину,
Десь там на печі, під комином.
Бабуся хутко покличе снідати
Борщем з молодої капусти…
І видасться світ таким незвіданим,
І наче – не зовсім безглуздим.
                                                          19.09.1995

 

Вишня

Душа зчорніла деревом без цвіту,
Гілки схилялись низько до землі.
Я так просила допомоги в вітру,
Та й він знесилів в ранішній імлі.
                              І не піднять гілок мені угору
                              Засохнуть, ти іще й зрубаєш їх.
                              Бувають люди, що приносять горе,
                              Бувають весни, що приносять сніг.
Ти спалиш вишню, щоб зігріти хату,
І мовчки я віддам тобі тепло…
Бувають люди, створені кохати
І з полум’я народжуватись знов!
                                                          3.03.1996

 

Прохання

Залишайся зі мною! Я знаю,
Що в очах і долонях твоїх –
Те, що жінку чекало й чекає
Від початку життя на Землі.
Моя доля, мій присуд, мій вирок
Там, в очах твоїх сяє на дні.
“Залишайся!” – я завжди просила
Від початку життя на Землі.
О, не треба на іншу дивитись!
Ми однакові з нею, повір.
Бо й вона попросила б лишитись
До кінця існування Землі.
                                                          27.03.1996

 

***

Лиш залишки слів у мені.
Я винна у чомусь? Не знаю.
Життя промина, як вві сні,
І я його… не пам’ятаю.
Було щось важливим колись,
В душі щось горіло й боліло,
А зараз – мов висохлий лист
І дух мій, і розум, і тіло.
Ніщо не повториться знов…
О, як же буває нам гірко,
Коли вже й остання любов
Згорає й зникає, мов зірка.
                                                          Осінь 1996

 

Майже

Заходило сонце за гори,
І поле червоним цвіло…
Але то було вчора –
Майже, як не було.
                                   Сприймала гіркі докори,
                                   Нестерпно під серцем пекло,
                                   Але то було вчора –
                                   Майже, як не було…
Ще повернеться правда
Прохолодою в груди,
Але то буде завтра –
Майже, як і не буде?
                                                          18.05.1997


Ukraine (Ukrainian: Україна, Ukrayina, /ukra’jina/) is a country in Eastern Europe. It borders Russia to the northeast, Belarus to the north, Poland, Slovakia and Hungary to the west, Romania and Moldova to the southwest and the Black Sea to the south. The territory of present-day Ukraine was a key centre of East Slavic culture in the Middle Ages, before being divided between a variety of powers, notably Russia, Poland, Lithuania, Austria, Romania and the Ottoman Empire. A brief period of independence following the Russian Revolution of 1917 was ended by Ukraine's absorption into the Soviet Union and the republic's present borders were only established in 1954. It became independent once more following the fall of the Soviet Union in 1991.