Іван Сокульський - Кострище осені
Головна сторінка
Зміст - № 1 (15) '06
Зміст - № 4 (14) '05
Зміст - № 3 (13) '05
Про нас
Передплата
Наші координати
Обмін посиланнями
www.ukrlegenda.org
Українські легенди



Українська література


















Спадщина



Іван СокульськийІван Сокульський

Іван Сокульський (1940–1992) – багатолітній невтомний правозахисник. За найнестерпніших обставин він не переставав бути Поетом – істинним, трепетним, невпокореним.

Кострище осені

 

Осінь припадає до землі,
слухає свою останню тишу,
на відлітнім літовім крилі –
золотом – листи у вічність пише.
Рідна доля ходить по стежках,
Пам’ятає кожен слід Твій теплий...
Осінь тут, як матерня рука, –
Покладає дім посеред степу.

1978

 

Чи бачив ти, як плаче камінь?
Ніхто не бачив каменя сльози.
Ніхто не чув, як крик мовчав – віками...
Ніхто не чув високої грози.
Чи бачив ти, як плаче камінь?
Пороги виросли – на ґвалт...
Як волі щит пороги стали!
Шляху нема назад.

1977

 

Не розлучитися світові з світом.
(Далеч у далечі струни торка...)
Не розлучитися – осені з літом,
Не проминути рокам!
Не розлучитися з ближнім і дальнім.
(Стежок хай безліч, дорога – одна)
словом єдиним, співом хоральним –
не розлучитися нам!

1980

 

Осінь, осінь – чистий образ Божий!
До небес – дерев іконостас...
Перед серце – щедро та вельможно –
Лаврою оздобною звелась.
Світлий сум. Полишене гніздів’я...
У молитві світ завмер увесь –
сяюча ошатна Візантія
звільна сходить з вівтаря небес.

1980

 

Ще повен день, та сонце вже на спаді:
“Себе до променя віддать!”
До дна – печаль і туга-даль Вівальді...
По скрізь печаль зростає тиха радість...
Тече – не витіка вода.

Казань, 1983

 

* * *

Глибоке зітхання... Печально.
Світ на відході стоїть.
Осінь у світі прощальнім!
Осінь у вірші моїм!
Як далеко ти, слово “розлука”!
Я такої не знав ще пори:
Сонцем, блакиттю, звуком –
Осені свічка горить!

* * *

Навскіс небес хмарину вітер гонить.
Печаль – схолола, витекла, німа.
Схилився степ – відкритий, безборонний.
На цілий світ – ні меж, ні брам нема.
Тягучий спів – мов доля, безконечний.
Повільний день не вийде з берегів,
Спадає листя осені на плечі...
Останній промінь звуком здаленів!

* * *

Осені віддих глибокий.
Осені чистий звук –
всіх, що минули, років,
літературно- х у д о ж н і й альманах
29 СВІЧАДО 3(13)’05
всіх, що були, розлук!
Осені борозни тихі.
Осені пам’яті – засів...
Днів позолочених стріхи –
Там, в далечіні степів!

* * *

Кострище осені! Згора останнє літо.
Неначе ладан – лагідний цей дим.
Незнаний день вже випроставсь над світом.
– Що далі – буде? Йти – куди?
Кострище осені! Покрита злотом тиша.
Тече печаль, відходить далеч літ...
– Що маєш – тут, що в літі – там – залишив? –
мурличе день, неначе сонний кіт.

* * *

Прощання світу! Відлітає осінь.
Минає листя, завмира трава...
І тільки сум сумує й досі,
і ждуть вінця свого слова.
Печальне сонце. Далеч незабута.
– Кринице днів, глибока і сумна!..
І свідчить осінь – тишею і смутком:
нема розлуки, де немає дна.

* * *

Епічний день – між мурами і сонцем.
Спинився час... Куди йому іти?..
Спинився світ: довічно буде осінь!
Незрушний сум – без цілі і мети.
Змирись і будь! На всьому – позолота.
Відхід небес. Задуманість дерев.
Предвічний спогад йде навпроти!..
І пам’ять – є, і кров не мре.


Ukraine (Ukrainian: Україна, Ukrayina, /ukra’jina/) is a country in Eastern Europe. It borders Russia to the northeast, Belarus to the north, Poland, Slovakia and Hungary to the west, Romania and Moldova to the southwest and the Black Sea to the south. The territory of present-day Ukraine was a key centre of East Slavic culture in the Middle Ages, before being divided between a variety of powers, notably Russia, Poland, Lithuania, Austria, Romania and the Ottoman Empire. A brief period of independence following the Russian Revolution of 1917 was ended by Ukraine's absorption into the Soviet Union and the republic's present borders were only established in 1954. It became independent once more following the fall of the Soviet Union in 1991.