Гаврило Прокопенко - Будь сином волі. "Свічадо" ("Swichado") - літературний альманах українських авторів.
Головна сторінка
Зміст - № 1 (15) '06
Зміст - № 4 (14) '05
Зміст - № 3 (13) '05
Про нас
Передплата
Наші координати
Обмін посиланнями
www.ukrlegenda.org
Українські легенди





Українська література

Спадщина



Прокопенко ГаврилоГаврило Прокопенко

Дніпропетровщина (с. Жданівка Магдалин івського району) - батьківщина запального й глибоко відданого рідній землі, рідному слову мужнього поета. На довгому життєвому шляху (1922-2004) встиг багато - учасник бойових дій другої світової війни, кадровий офіцер, учитель. Друкуватися в журналах, колективних збірниках, антологіях почав з 1944 р. Видав збірки поезій "Соняч- ний вітер", "Лампа на підвіконні", "Кресало". Був одним із авторів Народної книги-меморіалу "33-й: голод". Член НСПУ.

Будь сином волі

Величальна

Вам, фантазери, мрійники,
Лицарі, вседержителі,
Поступу благодійники,
Істин і доль вершителі.
Вам, що крізь ночі безвісти
Білими Магелланами,
Бростями березневости,
Воями незахланними
Линете в ранки-просині
І несете в екстазі
Мрію – надію розуму,
Мрію – єство фантазії.
Вам, казкарі-химерники,
Вимислу реалісти,
Бернси, Шевченки, Бердники,
Лірники, бандуристи.
Вам, кими світ прозориться,
Наче вулканна лава,
Вам, кими й смерть побореться,
Слава!
Навіки слава!

 

Українська мова

О мово пісенна моя,
Велична, дзвінка і правдива!
Довіку носитиму я
У вдячній душі твоє диво.
Ти змалку шептала мені
Казки і легенди чудові,
Співала веснянки-пісні,
Навчала кохатись у слові.
В буремно-розвихрений світ
Ти двері мені відчинила,
Щоб міг я над хмари злетіть,
Дала мені мрії, мов крила.
Блукань і розлуки літа
Не вбили ті мрії пророчі:
В мені твоя дума свята,
Мов грім серед степу, гуркоче.
Бринить твоя пісня жива,
Як тирса шовкова, духмяна,
Твої мелодійні слова
Звучать, наче струни Бояна.
Без тебе й сади не цвітуть,
Без тебе німують діброви,
І слова любові не чуть
Без тебе, задумлива мово!
Без тебе не жити мені,
Бо серце в полон ти забрала:
Ні муки, ні смерть не страшні,
Аби тільки ти не вмирала.
Нехай же довіку буя
Твій голос натхненний і милий,
Омріяна мово моя,
Прекрасна, могутня і сміла!

 

Відступникові

Чого ти цураєшся рідного слова?
Навіщо потворно ламаєш язик?
Навіщо ти кривдиш розковану мову,
Ту мову, до котрої змалечку звик?
Хіба над твоєю колискою мати
В задумі ясній не співала “котка”?
Чи батьківський край не рясний, не багатий?
Чи застує сонце недоля гірка?
Чи, може, народ твій не гідний поваги,
Бо скнів у ярмі та годив батогу?..
Так ось імена – як знамена відваги:
Лук’яненко.
Стус.
Наливайко.
Богун.
Шевченко!..
Над шляхом його многотрудним
Палає всесвітньої слави зоря,
А ти не спромігся у серці облуднім
Сховати десяток рядків “Кобзаря”.
Збагни, коли можеш: адже я не кличу,
Щоб ти замикався між стіни тісні,
Або опинився в минулім сторіччі,
Загрузши в обмежено-темному, – ні!
Горнись до сусідів (у нас їх багато),
Повчись, коли треба, при братній свічі,
Та в батькову душу не плюй, ренегате,
І неньчине серце у бруд не топчи!


Ukraine (Ukrainian: Україна, Ukrayina, /ukra’jina/) is a country in Eastern Europe. It borders Russia to the northeast, Belarus to the north, Poland, Slovakia and Hungary to the west, Romania and Moldova to the southwest and the Black Sea to the south. The territory of present-day Ukraine was a key centre of East Slavic culture in the Middle Ages, before being divided between a variety of powers, notably Russia, Poland, Lithuania, Austria, Romania and the Ottoman Empire. A brief period of independence following the Russian Revolution of 1917 was ended by Ukraine's absorption into the Soviet Union and the republic's present borders were only established in 1954. It became independent once more following the fall of the Soviet Union in 1991.