Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org

В Україні: Tue, 22 Aug 2017, 12:15
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org

www.ukrlegenda.org



Электронный магазин "Nature’s Sunshine Products" - Украина. Доставка продукции "NSP" почтой по Украине



Українські легендиРозбійницька корчма

Тут колись у балці, де село П’ятихатки 1, стояла корчма. А повз неї пролягав чумацький шлях із Криму через Василівку, через Оріхів — і на Дон. По ньому чумаки возили рибу й сіль. І від самої Василівки аж до Оріхова не було жодного села. Кругом був один степ та бур’яни. А по бур’янах табунами бродили коні — і свійські, й дикі. Степ той був панським. Люди теж були панськими. Як того пана називали, уже забули.

То оцей було пан та посилає своїх людей у Крим по сіль, а потім, уже з сіллю, на Дон торгувати. Чумаки як їдуть, то в балці біля корчми й зупиняються. Напоять волів, самі підобідають і їдуть далі.

І стали люди помічати, що не всі чумаки вертаються з того чумакування. Стали помічати, що з великої валки повертаються всі, а з малої (у п’ять-шість возів) — ніхто. Примітили, що як уїде в балку велика валка, то через якийсь там час і виїде, а як уїде в балку мала валка, то не виїжджає — там і залишається.

Стали люди ремствувати на пана, а декотрі жінки вже й просять його, щоб не посилав чоловіків у те чумакування, на вірну смерть. Тоді пан і наказав своїм слугам дізнатися, чому не всі чумаки повертаються.

Ось їде валка з п’яти возів, а за нею послали дозорців на конях. Вони, ті дозорці, їхали назирці, так що й чумаки не знали про цю охорону.

Чумаки в’їхали в балку, а дозорці лишилися по обох боках нагорі й ждуть, що далі буде. А воно вже надвечір було.

Чумаки зайшли в корчму, пообідали, випили з дороги та й заночували. А дозорці чекають, поки вони виїдуть з балки. Вже й сонце зійшло, а чумаків нема. Приїхали вже від пана до дозорців посланці дізнатися, чи виїхали чумаки з балки, чи ні. їм сказали, що й досі не виїжджали. Тоді посланці — швиденько в Василівку до пана та все йому й розказали.

Зібралися люди і пішли до тої корчми. Приходять — а чумаків нема, тільки вози їхні стоять у вербах заховані. Люди й питають хазяїна:

— Були тут чумаки вчора?

— Були,— той відказує.

— А де ж вони зараз?

— Пообідали й поїхали собі з Богом далі. Де ж іще їм бути? А люди ж знають, що чумаки не поїхали, бо бачили вози заховані, — та й кажуть:

— Ні, тут щось не те!

Зробили в корчмі обшук і знайшли під підлогою великий підвал, а в ньому чумаків порізаних і їхніх волів. У цій корчмі, виявляється, жили розбійники. Вони людей убивали, добро забирали, людським м’ясом свиней годували, а воляче в корчмі до столу подавали.

Як усе це розкрилося, то розбійників половили, а їхню корчму геть-чисто зруйнували й сліду не лишили. Тоді ж пан вирішив це глухе місце заселити, щоб більше не було розбою. Наміняв за собак десь на Полтавщині людей і поставив їм на тому місці, де була корчма, п’ять хат. Тому й село назвали П’ятихатками.

- - - - - - -

1 - П’ятихатки — село Василівського р-ну Запорізької обл.


Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.

Українські легенди






[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2017 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org