Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org

В Україні: Sat, 04 Apr 2020, 19:03ми на фейсбукми на ютубі
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Козаччина
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org

Наш канал на Youtube

Наш канал на Facebook







www.ukrlegenda.org

Українські легендиПіймала облизня

Заманулося якось цариці Катерині мандрувати. Думала вона, думала, куди б його податися і вирішила: на Запорожжя, в Січ! Вирішила — і невдовзі майнула з великим почтом до Кременчука. А там пересіла в човен та й попливла Дніпром униз. Допливла до Кам’янської слободи 1 і пристала до берега, щоб добрих лоцманів знайти. Далі ж бо були пороги — і цариця боялася пливти без тутешніх провідників.

Поки там шукали лоцманів, поки Катерина відпочивала та юшку в затінку з вельможами їла, поки се та те, дізналися про царицин намір запорожці. Дізналися, значить, — і послали притьмом до Кам’янської своїх людей. А як спорядили вже лоцмани нового, легшого і меншого (бо пороги ж) човна для її величності, тоді пробралися до них тихцем козацькі посланці та й кажуть:

— Хлопці! Де ж таке видано, де ж таке чувано, щоб жінка та ще отака хвойда, як наша цариця, у Січ ступила?! Товариство просить, щоб ви щось придумали, аби Катеринин човен нижче Хортиці не спустився. Ми вам допоможемо...

Козаки-сіромахи страшенно не любили цариці за те, що вона їх у кріпацтво завдавала, а вільні степи запорозькі своїм прихвосням роздарювала. Кам’янські лоцмани були теж людьми козацького стану, тому й вони мали неприязнь до Катерини.

— Добре,— кажуть лоцмани. — Зважимо на прохання січовиків і зробимо так, щоб цариця далі Хортиці не потрапила.

... От пливе Катерина по Дніпру, кожен поріг проклинаючи. А тільки Кічкас поминула — враз у човні вода показалася! То вже так лоцмани постаралися, хитро в дні дірку пробивши. Сполошилася цариця і наказала до найближчого острова приставати.

— Що це ви, такі-розтакі, не догледіли?! — почала Катерина провідників батькувати.

— Не ми в тому винні, ваша імператорська величність,— кажуть лоцмани. — То, мабуть, сукувата дошка майстрам попалася. Ударився човен об гострий камінь, а сук той, будь він неладний, і випав...

— Ну, гаразд. Досить патякати! Латайте дірку та попливем далі,— гримнула цариця.

— Та воно залатати — не штука!.. — відповіли провідники.— Тільки це довгенько вам чекати прийдеться. Бо треба ж столітнього дуба знайти, розпиляти його на дошки, ті дошки викоренити та аж тоді вже днище латати...

— Зачекаю, зачекаю... Повертайтеся мерщій, бісові діти! А лоцмани як почали воловодити, то вже й день пройшов,

уже й три дні пройшли, вже й тиждень збіг,— вони ж усе лагодять та й лагодять днище. Катерина ж сидить на кам’яному острові серед Дніпра із своїми генералами, удень на сонці печеться, а вночі комарів годує. Сиділа-сиділа, аж поки їй терпець увірвався. Тож давай вона і свої мандри, і пороги, і лоцманів, і острів, на якому потерпала, лаяти та всілякими непристойними словами хрестити!

Аж ось, нарешті, човна полагодили,— і тільки подорожні зібралися відпливати, коли це раптом із берега хтось кричить:

— Ваша імператорська величність! Тікайте! Турок наступає!

Як почула цариця той крик, одразу ж наказала гребти до берега. їй було невтямки, що то переодягнений козак гукає.

Ото так цариця облизня піймала! Вже аж у губернії здогадалася, що запорожці її обдурили, і заприсяглася їм жорстоко помститися.

З того часу острів, який був пристанищем для імператриці і який вона хрестила-проклинала на всі заставки, люди називають Катерининим Хрещеником. Тепер від нього лишилася тільки невеличка скеля, що виглядає з води нижче греблі Дніпрогесу. Дехто цю скелю ще й Кріслом Катерини називає.

-------

1 - Кам’янська слобода — тепер м. Дніпродзержинськ.




Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.


Українські легенди






[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2020 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org