Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org

В Україні: Fri, 22 Sep 2017, 23:41
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org

www.ukrlegenda.org



Электронный магазин "Nature’s Sunshine Products" - Украина. Доставка продукции "NSP" почтой по Украине



Українські легендиПокарання зрадника

Колись, кажуть, жив у Січі старий козак Чалий, зроду не жонатий. Раз їхав він і найшов хлоп’я. Воно блудило по степу. Оце й буде той самий Сава. Чалий взяв його за сина.

Другий раз, саме в жнива, Чалий найшов другого хлопчика, голого, як мати народила. Звали його Гнатком. Сава, кажуть, був задерикуватий, а Гнатко смирний і покірний. Як повиростали хлопці, то стали обидва козакувати в Запорожжі.

От Савка чи довго козакував, чи ні, а тільки взяв і передався ляхам. Там він оженився і зробив собі хату в таких пущах, що мало хто і знав. Набрав він собі шайку ляхів і давай їздити в Запорожжя грабувать церкви. З запорожцями вони теж обходились не гаразд: оце піймають скількох там козаків і давай з живих шкіри драть.

Кошовий тоді кликнув Гнатка Голого (це його в Січі прозвали) і каже:

— Ну, Голенький, знаєш ти норови Сави. Піймай його, розсякого-такого сина, та привези в Січ.

— Чи піймать, то й піймать єретичного сина, а тільки дай мені характерників,— відповідає Голий кошовому.

Той дав. До схід сонця понасипали вони своєї землі в чоботи, повтикали за сідла терну і поїхали.

Ой, був Сава в Немирові в ляха на обіді,

Та не знав він і не відав об своїй гіркій біді.

Приїхав додому, а в нього була молода жінка Машка і баба-ворожка на прозвище Наталочка-куховарочка. Сава до ворожки і каже:

— Ану, кинь на карти: щось мені сни погані сняться. Та кинула й каже:

— Сподівайся гайдамаків!

— А де ж вони тепер?

— Ще в своїй землі.

— Нічого, — каже, — не боюся я їх.

Кинувся Сава листи писать у Немирів, щоб збиралось військо, а Наталочка-куховарочка сіла колихать дитину і співа:

Ой, ну, люлі, ой, ну, люлі, ой, ну, люлі, спати,
Бо наїдуть гайдамаки до нашої хати;
Ой, ну, люлі, ой, ну, люлі, засни, малий блазне,
Через тебе, малий блазне, вся худоба брязне.

— Що ти, бабусю, кажеш? — пита Сава.

— Та це,— каже,— приспівую, щоб спало. Він знову:

— Кинь, бабусю, ще на карти, бо мені наче сумно. Кинула вона вдруге.

— Біжать,— каже,— гайдамаки ще й досі в своїй землі та за лісами.

Тільки що це сказала, аж ось Гнатко з козаками в двері:

— Здоров, здоров, пане Саво, здоров тобі в хату,

Здалека ти гостей маєш. Чим будеш вітати?

— А чим же вас, милі братці, буду я вітати?

Ой, дав мені Господь сина — буду в куми брати.

— Та було б тобі, пане Саво, тоді в куми брати,

А як ходив ти до Гарду церкви руйнувати.—

Як підняли пана Саву на три списи вгору

Та вдарили об поміст, облився він кров’ю.

Прив’язали тоді пана Саву коневі на спину і повезли до кошового.




Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Ой, Січ - мати.

Українські легенди






[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2017 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org