Песиголовці-людоїди
Старі люди розказують, що колись був такий час, коли не було смерті. Тоді, замість смерті, жили, кажуть, песиголовці з одним оком.
Було песиголовці піймають чоловіка, та закинуть у яму, і годують його цукерками та пряниками, поки стане гладкий, як свиня. Тоді полізуть у яму, полапають його за боки, чи багато наросло сала. Як до кістки долапають, то, значить, худий, а як не долапають, то тоді візьмуть чикнуть ножем пальця. Як біжить кров, то ще пригодовують, а як ні, то, значить, уже годиться на заріз - і ріжуть. Звісно, песиголовці: візьмуть та й з’їдять чоловіка.
Стали люди тоді Бога просити, щоб послав на них краще смерть. Бог змилостивився і послав страшну смерть з косою. Заходилася смерть біля песиголовців і давай їх перебивати, всіх позводила з світу.
Тепер, кажуть старі люди, й досі є десь та земля, де жили песиголовці, та вже песиголовців лишилось мало: попереводилися.
Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Із прадавніх криниць.
[ нагору ]