Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org

В Україні: Wed, 22 Nov 2017, 23:50
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Козаччина
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org

www.ukrlegenda.org







Українські легендиПоходження могил і долин

Давно, бог його зна й коли, жив на світі богатир, і була в нього сестра. Той богатир щодня виїздив на охоту та на війну, а сестра зоставалась дома, варила обідать.

Сестра візьми та й зазнайся із змієм. Богатир що виїде з дому, то змій і летить до сестри. Він був дужий, а проти богатиря і в світі дужчого не було.

Задумала сестра звести богатиря з світу. Раз приїхав брат додому, а сестра підсіла до нього і питає:

— Скажи, братику, є хто проти тебе дужчий?

— Нема,— каже.

— А якби зв’язать руки дротом?

— Розірву і дріт.

Що ж є таке, чого б ти не розірвав?

— Все порву, а є одно — шовк; шовком якби зв’язав товсто, тоді б... хто його зна...

— Ну, добре, брате. Дістану шовку: спробуєш силу?..

— Добре, сестро, дістань!

На другий день дістала вона шовку, а змія сховала під полом. Приїхав богатир.

— Нумо, брате, пробувать силу, поки голодний!

— Нум.

Сів богатир на лаві, а сестра давай його в’язать, давай обкручувать руки. Мотає та й мотає, мотає та й мотає; намотала уже так товсто, що й руками не обніме.

— Ну, братику, пробуй!

— Добре. Побачу.

Смикнув він — не рветься. Сестра тоді:

— Вилазь, змію, скоріше!

Тільки що показав змій голову, а богатир як нап’явся, так той шовк із шкірою і зліз з рук. Він тоді махнув раз, вдруге, втретє шаблею, — так ті три голови у змія і відлетіли.

— Отака ти, — каже, — у мене вірна сестра?!

Взяв тоді її за коси, прив’язав дикому коневі до хвоста і пустив... Як поніс же той кінь, як поніс!.. Оце де вдариться вона головою, там могила, де вдариться задом, там долина!.. Оббіг той кінь півсвіту, розніс сестрині кісточки до однієї і вернувся. З того часу, кажуть, стали могили і долини...

Довго ще жив той богатир з конем. І жили вони дружно. Перед смертю став він щодня їздить за сто верст та возить тим конем камінь. Навозив і загадує коневі:

— Як помру,— каже,— насиплеш могилу...

Умер він. Кінь насипав зверх нього високу-високу могилу і обіклав каменем.

У степу, де невеличкі могилки та долини, — то сестри богатиревої, а де високі — то великих богатирів. Тепер як розкопують великі могили, то находять кістки людські й кінські: то богатирів ховали разом із кіньми, бо вірно жили.

Багато могил і запорозьких, бо й між запорожцями були великі богатирі...

Давно, ще цей край звався диким степом, чумаки бачили богатирського коня. їхала, кажуть, валка степом. Коли чумаки глянули на Савур-могилу, — аж вискочив дикий жеребець й ірже... Побачив чумаків та як подався — мов та птиця!.. Добіг до лісу, став на диби і подався знову поверх лісу. Де пробіг, там слід: скрізь поламав верхи на дубах. Це він, кажуть, одвідував могилу свого богатиря.


Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Із прадавніх криниць.

Українські легенди






[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2017 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org