Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org

В Україні: Tue, 12 Dec 2017, 06:40
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Козаччина
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org

www.ukrlegenda.org







Українські легендиГей, була в мене коняка (гречкосій)

Читайте також: Українські пісні


Гей, була в мене коняка (гречкосій) - скачати цю пісню у форматі mp3 (5,7 Mb)

Гей була в мене коняка
Та й коняка розбишака
Була шабля ще й рушниця
Ще й дівчина чарівниця

Ту коняку турки вбили
Ляхи шаблю пощербили
І рушниця поламалась
І дівчина відцуралась (2)

За буджацькими степами
Їдуть наші з бунчуками
А я з плугом і з косою
Понад нивою сухою (2)

Гей гей-гей мій чорний воле
Степ широкий стерня коле
Вітер віє повіває
Казаночок закипає (2)

Гей, хто в полі озовися
Гей хто в лісі одкликнися
Йдіть до мене вечеряти
Серце моє звеселяти (2)

Зву, луна за лугом гине
Казаночок стигне стигне
Вітер віє повіває
Казаночок застигає

Вітер віє повіває
Серце в жалю завміра...




- - - - - - -

Авторський текст Якова Щоголева (за збірником "Українські поети-романтики"):

Гречкосій

Ой у мене був коняка, 
Був коняка-розбишака,
Була й шабля і рушниця,
І дівчина-чарівниця.

Гей коняку турки взяли,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась,
І дівчина відчуралась.

За буджацькими степами
Їдуть наші з бунчуками,
А я з плугом та з сохою —
Понад нивою сухою...

"Гей, гей, гей, мій чорний воле!"
Нива довга, в стерні поле...
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.

Ой, хто в лісі, озовися!
Ой хто в полі, відкликнися!
Йди до мене вечеряти,
Моє серце звеселяти!

Ой у лісі луна гине:
Із-за хмари місяць плине;
Вітер віє-повіває, — 
Казаночок простигає...



- - - - - - -

Варіант пісні, що його співали на Кубані. Він не дуже відрізняється, але там іноді зустрічаються інші слова:

Гей, у мене був коняка,
Був коняка-розбишака,
Була шашка, ще й рушниця,
Ще й дівчина-чарівниця.

Ту коняку турки вкрали,
Ляхи шашку поламали,
Ще й рушницю почепали,
І дівчину вицурали.

За кубанськими степами
Їдуть наші з бунчуками;
А я з плугом та з сохою
Понад нивою сухою.

Гей, гей, гей, гей, сірий воле!
Сірий воле, крута роги...
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.

Ой, хто в лісі — одізветься,
Хто за лісом — одкликнеться!
Їдь до мене вечеряти, 
Мою душу звеселяти.



- - - - - - -

Автор - Яків Щоголів. Вперше з окремими відмінами надруковано в альманасі ХАТА, Петербург, 1860 р. під заголовком "ГРЕЧКОСІЙ". Вірш покладено на музику композитором Єдлічка. (Коментар у виданні: Яків Щоголів, Поезії, Київ, 1958)

Джерело: www.pisni.org.ua, Вікіпедія

- - - - - - -

Примітки:

Буджацькі степи - Буджак (тур. Bucak — «кут», гаг. Bucak, рум. Bugeac), що включає Аккерманщину та частково Подунав’я — історична область на півдні України між гирлами Дунаю, Дністра та Чорним морем. Для Буджака характерні рівнинний рельєф та степовий ландшафт, посушливий клімат.

Бунчук (тур. boncuk або кримськотат. boyuncaq — «намисто») — штандарт полководця у східноєвропейських народів. Держав із золотою кулею, під якою підвішено кінське волосся. Символ гетьманської влади в Речі Посполитій, Війську Запорозькому, Війську Донському тощо.


Повернутися до змісту: Українські пісні

Українські легенди






[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2017 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org