Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org Українські легенди www.ukrlegenda.org

В Україні: Sat, 22 Sep 2018, 06:36
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Козаччина
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org

www.ukrlegenda.org







Українські легендиДругий гайдамацький рух на Україні

* * * * * * *

Адріан Кащенко. Оповідання про славне військо запорозьке низове. \

    \ Нова Січ (1734-1775 роки)

* * * * * * *

Весь час турецької війни народні рухи на Правобережжі не вщухали. Люди не хотіли коритися польській владі й гуртувалися по лісах, створюючи ватаги. Тільки на той час поляки мали завзятого собі оборонця в особі Сави Чалого. З полком найманого польського війська він стояв у Немирові й звідтіля без жалю вистежував і громив ватаги своїх колишніх товаришів, а коли ті якось почали втікати на Запорожжя, то він скористався з того, що Військо Запорозьке було на війні, вскочив слідом за гайдамаками з полком поляків та волохів у запорозькі землі, зруйнував на Бузі запорозький Гард, не пожалівши навіть церкви та рибальських гардів (приладдя Для рибальства).

Звістка про цю подію страшенно обурила не тільки гайдамацьких ватажків, а й Військо Запорозьке, як громаду, бо зрада запорожця товариству була тяжкою ганьбою всьому Війську Запорозькому… І от один із гайдамацьких ватажків – Гнат Голий заповзявся скарати Саву Чалого за його зраду. Прихопивши з собою десяток найзавзятіших товаришів, він потай пробрався в Немирів, де Сава проживав у добротному будинкові, й однієї ночі вдерся з кількома козаками у хату до Чалого. Побачивши давнього приятеля на порозі, Сава зразу зрозумів, з якою метою той прийшов, і хотів було оборонятись, та Гнат Голий із товаришами накинулися на нього зі списами і, захопивши живого в бранці, привезли на Січ, а там військовий суд засудив зрадника до смертної кари, і Саву Чалого козаки забили киями.

Зрада Чалого й кара з боку запорожців справили на Україні велике враження, й це відбилося в багатьох народних піснях, і кобзарі й досі співають на Україні:

Ой, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий,

Вигодував сина Саву ляшенькам на славу.

«Ой, чи бачиш, старий, сідий, а що твій син робить, –

Як полове запорожців – то в кайданах водить!»

Ой, як крикнув старий, сідий та на запорожців:

«Хіба ж нема поміж вами удалих молодців?!»

Обізвався Гнатко-братко: «Та ні в віщо вбратись;

Знаю, знаю пана Саву – можу з ним погратись»

«Ой, як можеш, брате Гнате, з Савою погратись,

Буде тобі, брате Гнате, у віщо й убратись»

Ой, ще не світ, ой, ще не світ, ой, ще не світає,

А вже Гнатко з кравчиною коники сідлають.

Заїхали в нову корчму меду-вина пити.

Набігались вражі ляхи, – хотіли побити.

Ой, вдарили запорожці навхрест шабельками,

Повтікали вражі ляхи попід рученьками.

Ой, був Сава в Немирові в тестя на обіді,

Та не знав він і не відав об своїй гіркій біді.

Приїжджає та пан Сава та до свого двору,

Питається челядоньки: «Чи все гаразд дома?»

«Ой, все гаразд, пане Саво, і добра година:

Породила твоя пані хорошого сина;

Ой, все гаразд, пане Саво, та за одно страшно:

Виглядають гайдамаки із-за гори часто»

«Та нехай вони виглядають, – я їх не боюся! –

Єсть у мене війська много, – я з ними поб'юся!»

Ой, сів Сава кінець столу та листоньки пише,

А Савиха молоденька дитину колише;

Сидить Сава в кінці столу, листоньки читає,

А Савиха молодая важкенько зітхає:

«Ой, ну, люлі, мале дитя, ой ну, люлі, спати, –

Наїхали гайдамаки до нашої хати».

А у того пана Сави весь двір на помості,

Приїхали та до нього козаченьки в гості.

«Здоров, здоров, пане Саво, а що ти гадаєш:

Здалека ти гостей маєш, – чим їх привітаєш?»

«Ой, чим же вас, милі братця, я буду вітати, –

От дав мені господь сина, – буду в куми брати».

«Ой, чом же ти, пане Саво, тоді не кумався,

Як у Січі з отаманом у вічі видався?

Та йшов же ти біля його та й не привітався?»

«Піди, хлопку, піди, малий, та уточи пива, –

Та вип'ємо з козаками за малого сина;

Піди, хлопку, піди, малий, та уточи меду, –

Трудно-нудно на серденьку: головки не зведу!»

«Не того ми наїхали, щоб пить, кумувати,

Хочем тебе, пане Саво, із душею взяти.

Було б тобі, пане Саво, Гард не руйнувати,

Коли хотів запорожців в куми собі брати!

Було б тобі, пане Саво, шкоди не робити,

Запорозьким козаченькам голов не лупити,

А піймавши у неволю, – в кайданах не водити».

Ой, кинувся да пан Сава до ясної зброї, –

Та підняли пана Саву на ратища вгору.

Відплачуючи за Саву Чалого, польські пани з чималим полком війська гналися за ватагою Гната Голого та, не наздогнавши її, напали на запорозький Гард і вдруге зруйнували його. Запорозький Кіш скаржився з приводу цього Сенату, й російський уряд листувався з польським урядом, та поляки так і відповіли, що Гард поруйновано за те, що запорожці наскочили на Немирів і захопили там польського полковника Саву Чалого.

Після того наскоки гайдамаків на польських панів на Правобережжі довго не припинялися й викликали з боку польського уряду скарги в Петербург на те, що по війні Росії з Туреччиною не запрошували Польщу до межування земель, і через те нібито запорожці захопили біля Синюхи польські землі. З приводу цього наприкінці року 1744-го Київський генерал-губернатор Леонтьев наказав кошовому Якиму Ігнатовичу розпитати запорозьких дідів та списати для нього, де справді була межа Війська Запорозького з Польщею.

З відповіді Коша Леонтьеву од року 1745-го, виявилося, що поміж запорожцями добре зберігались перекази про здобутки Війська за часів Богдана Хмельницького й попередніх гетьманів. Перш за все з уст дідів записали, що межа з Польщею була по річці Случі, й усі землі від Дністра до Дніпра складали сьогобочну, Правобережну, Україну. Інші діди, зрозумівши, що мовиться про землі виключно Запорожжя, обмежовували їх так: запорозькі землі йшли на заході од устя Тясмину до Дніпра через Чорний ліс до річки Висі під Лебедин, далі річкою Синюхою та Бугом до Очакова і лиманом, «поки кінь копитами дна достане», до устя Дніпра; до Запорожжя також належали Трахтемирів, де був запорозький шпиталь, та Келеберда й Переволочна на Дніпрі.

* * * * * * *

Адріан Кащенко. Оповідання про славне військо запорозьке низове. \

    \ Нова Січ (1734-1775 роки)

* * * * * * *


Читайте також - Ой, Січ - мати


Українські легенди






[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2018 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org